Жизни мало - Обе-Рек, Tyufyakin Konstantin

Ускорить бег в этом состязании,

И полон век разочарований.

Я хватаю время за пульс

И считаю жадно,

Притаилась, целится грусть

Из своей засады.

Жизни мало,

Чтобы встретиться на всех вокзалах,

Чтоб услышать чаек всех причалов,

Чтобы помахать вслед всем отнявшим веру поездам.

Мы уходим,

Слов и дела оставляя всходы,

Прорастают семена породы,

В них теснится детский смех, и новый крик свободы...

Я знал, что жить будет интересно

И так кружить по путям железным,

Обнимая все города,

Как родного друга,

Ты моя отрада-беда,

Музыка-супруга.

Жизни мало,

Чтобы встретиться на всех вокзалах,

Чтоб услышать чаек всех причалов,

Чтобы помахать вслед всем отнявшим веру поездам.

Мы уходим,

Слов и дела оставляя всходы,

Прорастают семена породы,

В них теснится детский смех, и новый крик свободы...

Растает боль, все погаснут лица,

И жизнь рекой дальше устремится;

Памяти цветут острова,

Нам не удержаться,

Робинзоны сходят с ума,

Магелланам снятся

Океаны,

Но мы не встретимся на всех вокзалах,

Не услышим чаек всех причалов,

Не помашем вслед всем уносящим веру поездам...

Мы уходим,

Слов и дела оставляя всходы,

Прорастают семена породы,

В них теснится детский смех, и новый крик свободы…

Прискорити біг у цьому змаганні,

І повний вік розчарувань.

Я хапаю час за пульс

І вважаю жадібно,

Причаїлась, цілиться смуток

Зі своєї засідки.

Життя мало,

Щоб зустрітись на всіх вокзалах,

Щоб почути чайок усіх причалів,

Щоб помахати вслід усім поїздам, що відняли віру.

Ми йдемо,

Слів та справи залишаючи сходи,

Проростає насіння породи,

У них тісниться дитячий сміх, і новий крик свободи...

Я знав, що жити буде цікаво

І так кружляти дорогами залізними,

Обіймаючи всі міста,

Як рідного друга,

Ти моя втіха-біда,

Музика-дружина.

Життя мало,

Щоб зустрітись на всіх вокзалах,

Щоб почути чайок усіх причалів,

Щоб помахати вслід усім поїздам, що відняли віру.

Ми йдемо,

Слів та справи залишаючи сходи,

Проростає насіння породи,

У них тісниться дитячий сміх, і новий крик свободи...

Розтає біль, всі згаснуть обличчя,

І життя рікою далі прямує;

Пам'яті цвітуть острови,

Нам не втриматись,

Робінзони божеволіють,

Магелланам сняться

Океани,

Але ми не зустрінемося на всіх вокзалах,

Не почуємо чайок усіх причалів,

Не помахаємо слідом усім поїздам, що несуть віру...

Ми йдемо,

Слів та справи залишаючи сходи,

Проростає насіння породи,

У них тісниться дитячий сміх, і новий крик свободи.