Никогда - Обе-Рек

Да, горе — не беда,

Верная мечта

Тлеет где-то,

Я — тонкая змея

Нитью по зиме

Через лето…

Кто двери открывал,

Без вести пропал,

Без ответа…

День.

Дрогнула рука,

Красная строка

Прозы этой…

Что поделать, не впервой

К сердцу прижимать разлуку,

Оставляя за спиной

Боль, надежды, радость, скуку…

Да и так было всегда —

На раскалённые угли —

Ледяная вода.

Мы не вернёмся сюда

И не окажемся в этом

Никогда, никогда…

Жизнь мается в груди,

Что там впереди —

Кто же знает?

Свет в утреннем окне,

Память на стене

След оставит.

Кто двери открывал,

Без вести пропал,

Без ответа,

А я — тонкая змея,

Нитью по зиме

Через лето…

Что поделать, не впервой…

Так, горе — не біда,

Вірна мрія

Тліє десь,

Я — тонка змія

Ниткою по зимі

Через літо...

Хто двері відчиняв,

Безвісти пропав,

Без відповіді…

День.

Здригнулася рука,

червоний рядок

Прози цієї…

Що вдієш, не перший

До серця притискати розлуку,

Залишаючи за спиною

Біль, надії, радість, нудьгу…

Так і так було завжди —

На розжарене вугілля

Крижана вода.

Ми не повернемося сюди

І не виявимося в цьому

Ніколи ніколи…

Життя мається в грудях,

Що там попереду —

Хто ж знає?

Світло в ранковому вікні,

Пам'ять на стіні

Слід залишить.

Хто двері відчиняв,

Безвісти пропав,

Без відповіді,

А я — тонка змія,

Ниткою по зимі

Через літо...

Що вдієш, не вперше...