Ты - Обе-Рек

Что в тебе такого, такого случайного,

Что не вписать в порядок обыденности,

Что не решается на сделку со старостью,

И не доверяет искусственным принципам?

Что в тебе такого, такого опасного,

Что заставляет любить с осторожностью,

Под пулями-дурами или на краю пропасти,

Не допуская сомненья напрасного?

Ты — моя вода,

Живая или мертвая,

Прозрачная, холодная

И горькая вода…

Ты — моя весна,

Открытая, беспечная,

Святая, бесконечная,

Далёкая весна…

Что в тебе такого, такого печального,

Что не вмещается ни в слово, ни в линии,

И разрывает мне сердце нечаянно,

И приподнимает над бездною синею?

Что в тебе такого, такого абсурдного,

Что не позволяет смыслу здравому здравствовать?

Что не позволяет верой общею веровать,

И огнём сомнения сжигает всё начисто?

Ты — моя вода…

Что в тебе от вечности, а что от бессилия?

Кто найдёт границу твоего вдохновения?

Кто поставит маркером оценку под именем,

Или на табличке даты смерти-рождения?

Що в тобі такого, такого випадкового,

Що не вписати в порядок буденності,

Що не вирішується на угоду зі старістю,

І не довіряє штучним принципам?

Що в тебе такого, такого небезпечного,

Що змушує любити з обережністю,

Під кулями-дурами або на краю прірви,

Не допускаючи сумніву марного?

Ти— моя вода,

Жива чи мертва,

Прозора, холодна

І гірка вода…

Ти — моя весна,

Відкрита, безтурботна,

Свята, нескінченна,

Далека весна.

Що в тобі такого, такого сумного,

Що не вміщується ні в слово, ні в лінії,

І розриває мені серце ненавмисно,

І піднімає над безоднею синю?

Що в тобі такого, такого абсурдного,

Що не дозволяє сенсу здоровому здоров'я?

Що не дозволяє вірою спільною вірувати,

І вогнем сумніву спалює все начисто?

Ти— моя вода…

Що в тебе від вічності, а що від безсилля?

Хто знайде межу твого натхнення?

Хто поставить маркером оцінку під ім'ям,

Чи на табличці дати смерті-народження?