Бесконечность - Обе-Рек

Робко скребётся в дверь нищее утро,

День оттолкнёт его грубой рукой.

Чёрную метку жизнь дарит кому-то,

А в меня был выстрел холостой.

И сегодня мне не надо здесь ни рая, ни ада,

Смеха и беспечности,

Ни зимы с её началом, лета нежного причала,

Только бесконечности.

Бесполезный щит, и в груди стучит

Рифма, как усталое пророчество.

Где дышала ты, кроны и цветы знают,

Корни выступают одиночества.

Сухо до тошноты, и хищным птицам

Криком над головой зной расколоть,

Слабого духа им крови напиться,

Растерзать больного духа плоть.

И сегодня мне не надо ни восхода, ни заката,

Светлых или нечисти,

Ни людей, ни слов глубоких,

Милосердных и жестоких,

Только бесконечности.

Бесполезный щит, и в груди стучит

Рифма, как усталое пророчество.

Где дышала ты, кроны и цветы знают,

Корни выступают одиночества.

Из тревоги вырастаю,

Пусть моих минут растают годы

Новых встреч вместил,

В городах чужие лица,

И сегодня мне приснится

Яма бесконечности.

Бесполезный щит, и в груди стучит

Рифма, как усталое пророчество.

Где дышала ты, кроны и цветы знают,

Корни выступают одиночества.

Несміливо шкребеться в двері жебрак,

День відштовхне його грубою рукою.

Чорну мітку життя дарує комусь,

А в мене був постріл неодружений.

І сьогодні мені не треба тут ні раю, ні пекла,

Сміху та безтурботності,

Ні зими з її початком, літа ніжного причалу,

Тільки нескінченності.

Некорисний щит, і в грудях стукає

Рифма як втомлене пророцтво.

Де дихала ти, крони та квіти знають,

Коріння виступає самотності.

Сухо до нудоти, і хижим птахам

Криком над головою спеку розколоти,

Слабого духу їм крові напитися,

Розшматувати хворого духу плоть.

І сьогодні мені не треба ні сходу, ні заходу сонця,

Світлих або нечисті,

Ні людей, ні глибоких слів,

Милосердних та жорстоких,

Тільки нескінченності.

Некорисний щит, і в грудях стукає

Рифма як втомлене пророцтво.

Де дихала ти, крони та квіти знають,

Коріння виступає самотності.

З тривоги виростаю,

Нехай моїх хвилин розтануть роки

Нових зустрічей вмістив,

У містах чужі особи,

І сьогодні мені насниться

Яма нескінченності.

Некорисний щит, і в грудях стукає

Рифма як втомлене пророцтво.

Де дихала ти, крони та квіти знають,

Коріння виступає самотності.