Путь - Обе-Рек

Кому я бросаю слово,

Кто знал эти состоянья,

Кто внял голосу молчанья,

Кто был осенью наполнен…

Во мне дальняя дорога,

Во мне крик непостоянства,

А я в этом сонном царстве

Торчу бесконечно долго

И мне бы Небо песней накормить, но где

Пламя раздобыть, чтобы душу защитить

От зимних льдов

Кому я кидаю слово,

Хто знав ці стани,

Хто прислухався до голосу мовчання,

Хто був восени наповнений…

У мені далека дорога,

У мене крик непостійності,

А я в цьому сонному царстві

Стирчу нескінченно довго

І мені би Небо піснею нагодувати, але де

Полум'я роздобути, щоб душу захистити

Від зимових льодів