Маленький принц - Обе-Рек

Облако лиц.

Я в вязкой чужой паутине

Остывал и бросался вновь в бой.

Маленький принц, ужаленный в знойной пустыне

Щедрой змеёй, возвращался домой.

Я любил с закрытыми глазами,

Жить спешил, летел на красный свет,

Я искал свой философский камень,

Он падал с высоты, где облака – бинты

Раненого неба.

Пламенный стерх синицу в руках не простил и

Уходил безоглядно, легко,

Мы за тех в ответе, кого приручили,

Доставая из нежных силков…

Я любил с закрытыми глазами,

Жить спешил, летел на красный свет,

Я искал свой философский камень,

Он падал с высоты, где облака – бинты

Раненого неба.

Я любил со слабостью убийцы,

Жить спешил, летел на красный свет,

Вверх катил свой обречённый принцип,

Он падал с высоты, где зеркала пусты

Маленького принца.

Хмара осіб.

Я у в'язкому чужому павутинні

Остигав і кидався знову в бій.

Маленький принц, ужалений у спекотній пустелі

Щедрою змією, повертався додому.

Я любив із заплющеними очима,

Жити поспішав, летів на червоне світло,

Я шукав свій філософський камінь,

Він падав з висоти, де хмари – бинти

Пораненого неба.

Полум'яний стерх синицю в руках не пробачив і

Йшов безоглядно, легко,

Ми за тих у відповіді, кого приручили,

Дістаючи з ніжних сільців.

Я любив із заплющеними очима,

Жити поспішав, летів на червоне світло,

Я шукав свій філософський камінь,

Він падав з висоти, де хмари – бинти

Пораненого неба.

Я любив зі слабкістю вбивці,

Жити поспішав, летів на червоне світло,

Вгору котив свій приречений принцип,

Він падав із висоти, де дзеркала порожні

Маленький принц.