Летучая мышь - Обе-Рек

Моя смерть ждёт всегда за углом,

Свою смерть я всегда ношу в рюкзаке,

В мою смерть не протиснуться с кем-то вдвоём,

И она заставляет идти налегке.

В этом сне я похож на летучую мышь,

Мой полёт абордажным крюком дневных глаз

Не зацепишь, разве только, и ты здесь не спишь,

Чёрных крыш наблюдая тревожный экстаз.

Ждать, люди будут ждать,

Ждать людям нужно вместе,

Знать, людям нужно знать,

Спать будут, спать люди, спать на Лобном месте...

Кроме снов есть ещё ослепительный свет

И клыки обаятельных хищных зверей,

Я лечу догонять запятые комет,

Продирая картинки скупых букварей.

А любовь возвращалась с потухшим лицом,

Уходя, оставляла вину у дверей,

Мы стреножены вечным «началом-концом»,

Мы разбавлены злой пустотою теней.

Ждать, люди будут ждать,

Ждать людям нужно вместе,

Знать, людям нужно знать,

Спать будут, спать люди, спать на Лобном месте...

Мы живём в ожидании последних шагов,

Мы немеем, стараясь друг друга понять,

И молчать будет тот, кому есть, что сказать,

А мычание станет моднее всех слов...

Магия слов воскрешает мой дух,

Старый друг лучше двух новых – это известно;

Пальцем в виске дырку я прокручу,

В этот ад не хочу погружаться, естественно...

Лезвие слов – беспощадная сталь,

Рассекающий меч и опасная бритва,

Добрый улов и святая печаль,

Вдохновенная речь и простая молитва.

Ждать, люди будут ждать,

Ждать людям нужно вместе,

Знать, людям нужно знать,

Спать будут, спать люди, спать на Лобном месте...

Магия слов воскрешает мой дух, летим со мной!

Магия слов обостряет мой слух, летим со мной!

Моя смерть чекає завжди за рогом,

Свою смерть я завжди ношу в рюкзаку,

У мою смерть не протиснутися з кимось удвох,

І вона змушує йти без нічого.

У цьому сні я схожий на кажан,

Мій політ абордажним гаком денних очей

Не зачепиш, хіба тільки, і ти тут не спиш,

Чорні дахи спостерігаючи тривожний екстаз.

Чекати, люди чекатимуть,

Чекати людям треба разом,

Знати, людям треба знати,

Спатимуть, спатимуть люди, спатимуть на Лобному місці...

Крім снів є ще сліпуче світло

І ікла привабливих хижих звірів,

Я лікую наздоганяти коми,

Продираючи картинки скупих букварів.

А кохання поверталося з погаслим обличчям,

Йдучи, залишала вину біля дверей,

Ми стриножені вічним «початком-кінцем»,

Ми розведені злою пусткою тіней.

Чекати, люди чекатимуть,

Чекати людям треба разом,

Знати, людям треба знати,

Спатимуть, спатимуть люди, спатимуть на Лобному місці...

Ми живемо в очікуванні останніх кроків,

Ми німіємо, намагаючись одне одного зрозуміти,

І мовчатиме той, кому є, що сказати,

А мукання стане моднішим за всі слова...

Магія слів воскресає мій дух,

Старий друг кращий за двох нових – це відомо;

Пальцем у скроні дірку я прокручу,

У це пекло не хочу занурюватися, звичайно...

Лезо слів – нещадна сталь,

Розтинаючий меч і небезпечна бритва,

Добрий улов і святий смуток,

Натхненна мова та проста молитва.

Чекати, люди чекатимуть,

Чекати людям треба разом,

Знати, людям треба знати,

Спатимуть, спатимуть люди, спатимуть на Лобному місці...

Магія слів воскресає мій дух, летимо зі мною!

Магія слів загострює мій слух, летимо зі мною!