Каждый - Обе-Рек

Каждому свои труды и дни,

Склеены заботами они:

Струны, сорванные связки,

Кольца, памперсы, коляски –

Каждому в своей степи огни.

Каждому терпения потолок,

Слез похмелье, радости глоток,

Солнышко успехов греет,

И волной, шумя и зрея,

Счастье набегает на песок...

Дней красивый бред,

Счастье есть, а смысла нет

Под кислотным дождём смерти.

И кругом война, но торопится весна,

И спешат в этот жгучий мир дети.

Каждый знает, как ему прожить,

Чем пренебрегать, чем дорожить,

Ищет виноватых, учит

Жить других на всякий случай,

Зная, что ему не научить.

Каждый тонет в собственных словах,

Знает, кто ему друг, а кто враг,

По чужим сучкам скучает,

И своих не замечает

Брёвен в затуманенных глазах.

Дней красивый бред,

Счастье есть, а смысла нет

Под кислотным дождём смерти.

И кругом война, но торопится весна,

И спешат в этот жгучий мир дети.

Чует холод, темноту итога,

Ищет провод электричества Бога.

Кожному свої праці та дні,

Склеєні турботами вони:

Струни, зірвані зв'язки,

Кільця, памперси, коляски –

Кожному у своєму степу вогні.

Кожному терпіння стеля,

Сліз похмілля, радості ковток,

Сонечко успіхів гріє,

І хвилею, шумячи і зріючи,

Щастя набігає на пісок...

Днів гарне марення,

Щастя є, а сенсу немає

Під кислотним дощем загибелі.

І навколо війна, але поспішає весна,

І поспішають у цей пекучий світ діти.

Кожен знає, як йому прожити,

Чим нехтувати, чим дорожити,

Шукає винних, вчить

Жити інших про всяк випадок,

Знаючи, що не навчити.

Кожен тоне у власних словах,

Знає, хто йому друг, а хто ворог,

По чужих сучках нудьгує,

І своїх не помічає

Колод у розмиті очах.

Днів гарне марення,

Щастя є, а сенсу немає

Під кислотним дощем загибелі.

І навколо війна, але поспішає весна,

І поспішають у цей пекучий світ діти.

Чує холод, темряву підсумку,

Шукає провід електрики Бога.