Врачи - Обе-Рек

Долго ли, коротко ли

Эта сказка все сказывалась.

Я проснулся от холода, и

В мою душу весна ворвалась,

Или в сердце врезается нож,

Или птица запела в ночи,

Всё, что было, того не вернёшь,

И мы молча о том прокричим.

И мы громко о том промолчим,

Уступая течению реки,

И разводят руками врачи,

И так стали вдруг все далеки,

И бездонное Небо на грудь

Упадёт, и всё станет ничьим,

И что было, того не вернуть,

И разводят руками врачи.

Чи довго, чи коротко

Ця казка все давалася взнаки.

Я прокинувся від холоду, і

В мою душу весна увірвалася,

Або в серце врізається ніж,

Або птах заспівав у ночі,

Все, що було, того не повернеш,

І ми мовчки про те прокричимо.

І ми голосно про те промовчимо,

Поступаючись річці,

І розводять руками лікарі,

І так стали раптом усі далекі,

І бездонне Небо на груди

Впаде, і все стане нічиєю,

І що було, того не повернути,

І розводять руками лікарі.