Жду (Рубежи) - Обе-Рек

Времени нет, лишь вспышка мгновения,

В чёрную ночь Бог пролил молоко,

Сколько людей, столько разных вселенных,

Сколько путей, столько и тупиков.

И я жду этих ран и бед

Много дней и лет,

И когда приходят они,

Немного легче.

Так жить,

Жить и дорожить,

Верить и спешить,

Видишь, я, наверное, просто сошёл с ума.

Вновь не зима и, похоже, не лето,

Что-то меняется в порядке вещей,

Ты знаешь сама все плохие приметы,

Но веришь хорошим, и уж точно добрее, чем я.

Жду этих ран и бед

Много дней и лет,

И когда приходят они,

Немного легче.

Так жить,

Жить и дорожить,

Верить и спешить,

С болью ясно видеть и помнить все рубежи.

Веру крушит, разбивает надежды,

Гонит куда-то в новое «нелегко»,

И сколько людей, столько смыслов, конечно,

Сколько путей, столько и маяков…

Я жду этих ран и бед

Много дней и лет,

И когда приходят они,

Немного легче.

Так жить,

Жить и дорожить,

Верить и спешить,

С болью ясно видеть и помнить все рубежи.

Часу немає, лише спалах миті,

У чорну ніч Бог пролив молоко,

Скільки людей, стільки різних всесвітів,

Скільки шляхів, стільки й глухих кутів.

І я чекаю цих ран і бід

Багато днів та років,

І коли вони приходять,

Трохи легше.

Так жити,

Жити та дорожити,

Вірити та поспішати,

Бачиш, я, напевно, просто збожеволів.

Знову не зима і, схоже, не літо,

Щось змінюється у порядку речей,

Ти знаєш сама всі погані прикмети,

Але віриш добрим, і вже точно добріший, ніж я.

Чекаю цих ран і бід

Багато днів та років,

І коли вони приходять,

Трохи легше.

Так жити,

Жити та дорожити,

Вірити та поспішати,

З болем ясно бачити та пам'ятати всі рубежі.

Віру трощить, розбиває надії,

Гонить кудись у нове «нелегко»,

І скільки людей, стільки смислів, звісно,

Скільки шляхів, стільки і маяків.

Я чекаю цих ран і бід

Багато днів та років,

І коли вони приходять,

Трохи легше.

Так жити,

Жити та дорожити,

Вірити та поспішати,

З болем ясно бачити та пам'ятати всі рубежі.