Горе - Обе-Рек

Ну и как теперь жить?

Не заклеить, не сшить

Раны бледной души

От заточки в глуши горя, горя.

Словно выстужен храм,

Словно гири к рукам,

Вот бы к людям, но сам –

В одиночество, в сад горя, горя.

Если сможешь не тушить, в новой коже пережить,

Если сможешь рассказать, горе станет понимать,

Обнимать тебя, обнимать тебя,

Понимать тебя, понимать тебя.

Не спешить, не лететь,

Просто молча терпеть,

В сердце скудная медь,

А не золото, ведь горе, горе.

И не поиск, не месть,

И не лечь, и не сесть,

Только страшная весть,

И не выпить, не съесть горя, горя…

Если сможешь не тушить, в новой коже пережить,

Если сможешь рассказать, горе станет понимать,

Обнимать тебя, обнимать тебя,

Понимать тебя, понимать тебя.

Ну, і як тепер жити?

Не заклеїти, не пошити

Рани блідої душі

Від заточення в глушині горя, горя.

Немов вистуджений храм,

Немов гирі до рук,

От би до людей, але сам –

На самоту, в сад горя, горя.

Якщо зможеш не гасити, у новій шкірі пережити,

Якщо зможеш розповісти, горе розумітиме,

Обіймати тебе, обіймати тебе,

Розуміти тебе, розуміти тебе.

Не поспішати, не летіти,

Просто мовчки терпіти,

У серці убога мідь,

А не золото, бо горе, горе.

І не пошук, не помста,

І не лягти, і не сісти,

Тільки страшна звістка,

І не випити, не з'їсти горя, горя.

Якщо зможеш не гасити, у новій шкірі пережити,

Якщо зможеш розповісти, горе розумітиме,

Обіймати тебе, обіймати тебе,

Розуміти тебе, розуміти тебе.