Сердце - Обе-Рек, Tyufyakin Konstantin

Моё сердце подарили крапиве,

Той проявленной силе на забытой могиле.

Моё сердце прокололи иголками:

Крепкими, тонкими, острыми, колкими.

Моё сердце упадёт на обочину,

Вылетев ночью из окна своей очереди.

Оно предательски стучит,

Когда моё или не моё,

Оно вполголоса кричит,

Когда беда копытом бьёт.

Оно и камень, и цветок,

Оно и пламя, и вода,

Оно куда-то всё зовёт

И помнит главное всегда,

И помнит главное всегда.

Моё сердце ждёт в потерянном схроне,

В нравственной коме, в заколоченном доме,

Моё сердце под диваном лежать будет,

Пылью дышать, умирать не спеша...

Моё сердце носит позднюю осень

С молитвами сосен, птичьих криков вопросами.

Оно предательски стучит,

Когда моё или не моё,

Оно вполголоса кричит,

Когда беда копытом бьёт.

Оно и камень, и цветок,

Оно и пламя, и вода,

Оно куда-то все зовёт

И помнит главное всегда.

Моё сердце разрывает сомнение,

Разного вектора воли движение,

Моё сердце раскололось на части две:

«Красное», «чёрное» карточной масти.

Моё сердце превращается в лёд

И, когда ему больно, оно громче поёт.

Оно предательски стучит,

Когда моё или не моё,

Оно вполголоса кричит,

Когда беда копытом бьёт.

Оно и камень, и цветок,

Оно и пламя, и вода,

Оно куда-то все зовёт

И помнит главное всегда,

И помнит главное всегда.

И помнит главное всегда,

И помнит главное всегда!

Моє серце подарували кропиві,

Тієї виявленої сили на забутій могилі.

Моє серце прокололи голками:

Міцними, тонкими, гострими, колкими.

Моє серце впаде на узбіччя,

Вилетівши вночі з вікна своєї черги.

Воно зрадницьки стукає,

Коли моє чи не моє,

Воно напівголосно кричить,

Коли біда копитом б'є.

Воно і камінь, і квітка,

Воно і полум'я, і ​​вода,

Воно кудись все кличе

І пам'ятає головне завжди,

І пам'ятає головне завжди.

Моє серце чекає у втраченому сховку,

У моральній комі, у забитому будинку,

Моє серце під диваном лежатиме,

Пилом дихати, вмирати не поспішаючи...

Моє серце носить пізню осінь

З молитвами сосен, пташиних вигуків питаннями.

Воно зрадницьки стукає,

Коли моє чи не моє,

Воно напівголосно кричить,

Коли біда копитом б'є.

Воно і камінь, і квітка,

Воно і полум'я, і ​​вода,

Воно кудись усе кличе

І пам'ятає головне завжди.

Моє серце розриває сумнів,

Різного вектора волі рух,

Моє серце розкололося на дві частини:

"Червоне", "чорне" карткової масті.

Моє серце перетворюється на лід

І коли йому боляче, воно голосніше співає.

Воно зрадницьки стукає,

Коли моє чи не моє,

Воно напівголосно кричить,

Коли біда копитом б'є.

Воно і камінь, і квітка,

Воно і полум'я, і ​​вода,

Воно кудись усе кличе

І пам'ятає головне завжди,

І пам'ятає головне завжди.

І пам'ятає головне завжди,

І пам'ятає головне завжди!