На двоих - Обе-Рек, Tyufyakin Konstantin

На двоих горький чай,

Сны о влюблённой весне

И о сказочном лете на далёкой планете.

На двоих разливаем

Смысл, нежность и февраль,

Облака за окном, и всё-всё на свете.

Птицы умолкли и ветер стих.

Кто-то случайный погреться решил на шару

И не увидел в глазах твоих,

В сердце твоём буйство лесных пожаров...

Если устала, то говори

Только тому, кто делит дорогу с тобой,

Помнят аллеи и фонари

Имя твоё, и всё твоё живое.

На двоих обещаний

День и разлуки ночь,

Тот же солнечный зайчик улыбчивых встреч и

Все твои колебания

Нам на двоих точь-в-точь,

Как мятежные волны тайны берегу шепчут...

Птицы умолкли и ветер стих.

Кто-то случайный погреться решил на шару

И не увидел в глазах твоих,

В сердце твоём буйство лесных пожаров...

Если устала, то говори

Об этом тому, кто делит дорогу с тобой,

Помнят аллеи и фонари

Имя твоё, и всё твоё живое.

Птицы умолкли и ветер стих.

Кто-то случайный погреться решил на шару

И не увидел в глазах твоих,

В сердце твоём буйство лесных пожаров...

Если устала, то говори

Об этом тому, кто делит дорогу с тобой,

Помнят аллеи и фонари

Имя твоё, и всё твоё живое.

На двох гіркий чай,

Сни про закохану весну

І про казкове літо на далекій планеті.

На двох розливаємо

Сенс, ніжність та лютий,

Хмари за вікном, і все на світі.

Птахи замовкли і вітер стих.

Хтось випадковий погрітися вирішив на кулі

І не побачив у очах твоїх,

У серці твоєму буйство лісових пожеж...

Якщо втомилася, то кажи

Тільки тому, хто ділить дорогу з тобою,

Пам'ятають алеї та ліхтарі

Ім'я твоє, і твоє живе.

На дві обіцянки

День та розлуки ніч,

Той же сонячний кролик усміхнених зустрічей і

Усі твої коливання

Нам на двох точнісінько,

Як бунтівні хвилі таємниці березі шепочуть...

Птахи замовкли і вітер стих.

Хтось випадковий погрітися вирішив на кулі

І не побачив у очах твоїх,

У серці твоєму буйство лісових пожеж...

Якщо втомилася, то кажи

Про це тому, хто ділить дорогу з тобою,

Пам'ятають алеї та ліхтарі

Ім'я твоє, і твоє живе.

Птахи замовкли і вітер стих.

Хтось випадковий погрітися вирішив на кулі

І не побачив у очах твоїх,

У серці твоєму буйство лісових пожеж...

Якщо втомилася, то кажи

Про це тому, хто ділить дорогу з тобою,

Пам'ятають алеї та ліхтарі

Ім'я твоє, і твоє живе.