Питерская - Обе-Рек

Её время давно ушло,

Подарив на память морщины,

Её верность ей смеётся в лицо

Фотографией молодого мужчины…

Её дети сами собой,

Хотя и за стеной рядом,

И я не знаю, как жить с этим раненым взглядом,

И я не знаю, о чём говорить мне с тобой…

Зазвенела ручьями весна,

Напоив родники песней,

Расплатилась со стужей сполна,

Разослав крылатые вести…

Так знакомо, но так далеко,

Не вернуться путём прежним,

Її час давно пішов,

Подарувавши на пам'ять зморшки,

Її вірність їй сміється в обличчя

Фотографією молодого чоловіка.

Її діти самі собою,

Хоча і за стіною поруч,

І я не знаю, як жити з  цим пораненим поглядом,

І я не знаю, прощо говорити мені з тобою...

Задзвеніла струмками весна,

Напоївши джерела піснею,

Розплатилася зі стужею сповна,

Розіслав крилаті вісті.

Так знайомо, але так далеко,

Не повернутися назад колишнім,