Летняя - Обе-Рек

Двери распахнуло долгожданное лето

В мир, где всё наполнено благой суетой.

Мы с тобой с весны не по погоде одеты,

Дома не сидится, и противен покой.

Место рюкзакам за молодыми плечами,

Место молодым ногам на твёрдой земле,

Песнями пугали тишину мы ночами,

По утрам костры будили в сонной золе.

Небо синее,

Грозовые облака,

А ты красивая,

И широкая река…

Лето разбивает окна нашей квартиры

Кирпичами солнечных горячих лучей,

Пусто в этом зимнем однокомнатном мире,

Нас позвали травы и прохладный ручей.

Нам дарили песни развесёлые птицы,

Ладили венки нам полевые цветы,

И шептали тайны ветра сосны-сестрицы,

Улыбалась небу беззаботная ты.

Небо синее…

Наше лето — отголосок вечного Лета,

Жизни утверждение во всей правоте,

Только вот беда — оно ведь будет раздето

И распято осенью на жёлтой листве.

Птицы собираются предательски в стаи,

Оставляя нас пред этим бледным лицом,

Не грусти, родная, лето всё ж воскресает

И победу празднует над смертным венцом.

Двері відчинили довгоочікуване літо

У світ, де все наповнено доброю суєтою.

Ми з тобою з весни не за погодою одягнені,

Вдома не сидиться, і неприємний спокій.

Місце рюкзакам за молодими плечима,

Місце молодим ногам на твердій землі,

Піснями лякали тишу ми ночами,

Вранці багаття будили в сонній золі.

Небо синє,

Хмари,

А ти гарна,

І широка річка...

Літо розбиває вікна нашої квартири

Цеглами сонячних гарячих променів,

Пусто в цьому зимовому однокімнатному світі,

Нас покликали трави і прохолодний струмок.

Нам дарували пісні веселі птахи,

Ладили вінки нам польові квіти,

І шепотіли таємниці вітру сосни-сестриці,

Усміхалася небу безтурботна ти.

Небо синє.

Наше літо - відлуння вічного Літа,

Життя твердження у всій правоті,

Тільки ось біда — адже воно буде роздягнуте

І розп'яте восени на жовтому листі.

Птахи збираються зрадницьки в стаї,

Залишаючи нас перед цим блідим обличчям,

Не печаль, рідна, літо все ж воскресає

І перемогу святкує над смертним вінцем.