Освободи меня - Jandro

Хватит с меня этой лжи — глупой, нелепой бравады

Ныне мосты сожжены, и мне не вернуться обратно,

А я ведь совсем не такой, каким бы хотелось казаться

Привычно скрывающий боль под тёмной железною маской,

А мне лишь хотелось найти приют для усталой души

Где золотом блещут сады, где б смог воплотить я мечты свои

В унынии том я был слаб, с покорностью всей будто раб

Отдался пучине страстей, а расплата пришла лишь теперь

Освободи меня, не дай сойти с ума

В мире, где пустота — в сердце у большинства

В бурном течении масс, хлёстком потоке прохожих

Я выставив жизнь напоказ стал на них чем-то похожим

С улыбкой на мёртвых губах, спокойствием в кипящих жилах

Беспечностью в грустных глазах я бы мог показаться счастливым

Ах, как бы хотелось найти пристанище беглой души

Где некогда были сады — теперь же они отцвели, увы

В том месте, царил лишь обман, но я поздно его распознал

Доверившись сладким мечтам, частицу себя потерял я там

Освободи меня, не дай сойти с ума

В мире, где пустота — в сердце у большинства

Здесь я совсем один бьюсь из последних сил

Дабы не стать чужим тому, чему служил

Вистачить з мене цієї брехні — дурної, безглуздої бравади

Нині мости спалені, і мені не повернутися назад,

А я адже зовсім не такий, яким би хотілося здаватися

Звичайний біль під темною залізною маскою,

А мені тільки хотілося знайти притулок для втомленої душі

Де золотом блищать сади, де б зміг втілити я свої мрії

У смутку тому я був слабкий, з покірністю всієї ніби раб

Віддався безодні пристрастей, а розплата прийшла лише тепер

Звільни мене, не дай збожеволіти

У світі, де порожнеча— в серці у більшості

У бурхливому перебігу мас, хльосткому потоці перехожих

Я виставивши життя напоказ став на них чимось схожим

З посмішкою на мертвих губах, спокоєм у киплячих жилах

Безпечністю в сумних очах я би міг здатися щасливим

Ах, як би хотілося знайти притулок швидкої душі

Де колись були сади — тепер вони відцвіли, на жаль

Там, панував лише обман, але пізно його розпізнав

Довірившись солодким мріям, частку себе втратив я там

Звільни мене, не дай збожеволіти

У світі, де порожнеча— в серці у більшості

Тут я зовсім один б'юся з останніх сил

Щоб не стати чужим тому, чому служив