Как быть - Jandro

Любовь, как много есть в этом слове, порой и радости, порой невыносимой боли,

Когда сердце согретое этой самой, любовью, разбивается на множество мелких

осколков.

Когда уже нет сил, что-либо говорить, ты просто начинаешь кого-то в чём-то

винить,

Когда пытаешься, но так и не можешь забыть и вот уже не знаешь как без неё

дальше жить.

И как быть, если сердце продолжает любить, а разум не переставая твердить,

Что нужно всё забыть и просто отпустить, и может не суждено нам вместе быть.

Но ведь твоя улыбка мне всего дороже и это чувство всё так же меня гложет,

И я хочу быть рядом лишь с одной тобою, сидеть у берега моря и слушать шум

прибоя.

Припев:

И как быть, если не могу её забыть, и как быть, если продолжаю любить.

И как жить дальше я не знаю, ответь же, Боже, я умоляю.

Ведь без неё я не смогу и дня прожить, но и так тяжело просто взять и простить.

Все те обиды и рыдания, но так больше не будет, я обещаю.

Как странно когда не видишь в жизни смысла и голову не забиваешь напрасными

мыслями

О высоких чувствах и о любви искренней и о том, как бы встать тебе на путь

истинный.

А ведь ещё совсем недавно было по-другому и мне хотелось написать нашей любви

оду

И я готов был кричать снова и снова про то, как я тебя люблю и хочу быть с тобою

Ты вспомни сама, как было хорошо нам тогда, какие были беззаботные времена.

Ну, а теперь зима середина февраля и если бы ты знала как одиноко без тебя

И хотя друзья твердят, что это всё пройдёт, почему же сердце тогда бешено к

тебе зовёт.

Припев:

И как быть, если не могу её забыть, и как быть, если продолжаю любить.

И как жить дальше я не знаю, ответь же, Боже, я умоляю.

Ведь без неё я не смогу и дня прожить, но и так тяжело просто взять и простить.

Все те обиды и рыдания, но так больше не будет, я обещаю.

Когда закат сменится рассветом я, наконец, пойму, что где б я не был,

Чтоб я не делал, ты в моём сердце и я так хочу, чтобы мы были вместе.

И пусть наша звезда горит ярко всегда, этой любви искра пусть не гаснет никогда,

И пусть бьются в унисон наши с тобой сердца, и наша жизнь счастьем пусть будет

полна.

Милая моя, я знаю, что моя вина в том, что по твоей щеке так часто катилась

слеза

И за это я тебя прошу, прости меня, любимая, ты жизнь моя.

И хоть было у нас много обид и рыданий, тяжелых ссор, порой даже расставаний,

Но я всё же знаю, что ты моя судьба и в этом мире только ты одна мне нужна.

Припев:

И как быть, если не могу её забыть, и как быть, если продолжаю любить.

И как жить дальше я не знаю, ответь же, Боже, я умоляю.

Ведь без неё я не смогу и дня прожить, но и так тяжело просто взять и простить.

Все те обиды и рыдания, но так больше не будет, малыш, я обещаю.

Любов, як багато є в цьому слові, часом і радості, часом нестерпного болю,

Коли серце зігріте цією самою, любов'ю, розбивається на безліч дрібних.

уламків.

Коли вже немає сил, щось говорити, ти просто починаєш когось в чомусь

звинувачувати,

Коли намагаєшся, але так і не можеш забути і ось уже не знаєш як без неї

далі жити.

І як бути, якщо серце продовжує любити, а розум не перестаючи твердити,

Що треба все забути і просто відпустити, і може не суджено нам разом бути.

Але твоя посмішка мені всього дорожче і це почуття все так мене глине,

І я хочу бути поруч лише з тобою, сидіти біля берега моря і слухати шум

прибою.

Приспів:

І як бути, якщо не можу її забути, і як бути, якщо продовжую любити.

І як жити далі я не знаю, відповідай, Боже, я благаю.

Адже без неї я не зможу і дня прожити, але і так важко просто взяти і пробачити.

Всі ті образи і ридання, але так більше не буде, я обіцяю.

Як дивно коли не бачиш у житті сенсу і голову не забиваєш марними

думками

Про високі почуття і про любов щирої і про те, як стати тобі на шлях

істинний.

А ще зовсім недавно було по-іншому і мені хотілося написати нашому коханню

оду

І я готовий був кричати знову і знову про те, як я тебе люблю і хочу бути з тобою

Ти згадай сама, як було добре нам тоді, які були безтурботні часи.

Ну, а тепер зима середина лютого і якщо би ти знала як самотньо без тебе

І хоч друзі твердять, що це все пройде, чому ж серце тоді шалене до

тобі кличе.

Приспів:

І як бути, якщо не можу її забути, і як бути, якщо продовжую любити.

І як жити далі я не знаю, відповідай, Боже, я благаю.

Адже без неї я не зможу і дня прожити, але і так важко просто взяти і пробачити.

Всі ті образи і ридання, але так більше не буде, я обіцяю.

Коли захід сонця зміниться світанком я, нарешті, зрозумію, що де б я не був,

Щоб я не робив, ти в моєму серці і я так хочу, щоб ми були разом.

І нехай наша зірка горить яскраво завжди, цій любові іскра нехай не згасне ніколи,

І хай б'ються в унісон наші з тобою серця, і наше життя щастям нехай буде

сповнена.

Мила моя, я знаю, що моя вина в тому, що по твоїй щоці так часто котилася

сльоза

І за це я тебе прошу, вибач мені, кохана, ти життя моє.

І хоч було у нас багато образ і ридань, важких сварок, часом навіть розлучень,

Але я все же знаю, що ти моя доля і в цьому світі тільки ти одна мені потрібна.

Приспів:

І як бути, якщо не можу її забути, і як бути, якщо продовжую любити.

І як жити далі я не знаю, відповідай, Боже, я благаю.

Адже без неї я не зможу і дня прожити, але і так важко просто взяти і пробачити.

Всі ті образи і ридання, але так більше не буде, малюку, я обіцяю.