Муза - Jandro

Лирика известных истин - мой душевный эпилог.

Знаю, я сейчас корыстен.

Прошу, прости мне это;

о, мой Бог.

Будучи рабом Искусства, пламенем его огня,

Доведённый до безумства в который раз отдамся тебе я.

Моё призрачное счастье и незримая тоска.

Цель моих далёких странствий, страж родного очага.

Всех побед моих отрада но, порою, и беда.

Словно героя Илиады злополучная беда.

Я искал тебя повсюду.

Не знаю, рядом ты иль далека.

Через Запад на Восток, и к Югу - я брёл по свету маяка.

Снова возложив надежды, снова убедив себя,

Что всё может стать, как прежде - вернуться на круги своя.

Ты стала частью меня.

Позволь же частью тебя

Стану я, стану я.

Оправданиям нет смысла.

Я беспечно проиграл.

Некогда греховным мыслям уступив тебя, я возжелал

Видеть лишь с одним с собою, чувствовать твой нежный стан -

Так своей собственной рукою лишь пустоту я приобнял.

Ведь ты вольная, как птица.

Мне тебя не удержать.

Так должно было случиться, суждено было страдать.

И может быть найти погибель мне в объятиях твоих.

Я ведь против них бессилен.

Ведь в них рождается мой стих!

Ты стала частью меня.

Позволь же частью тебя

Стану я, стану я.

Лірика відомих істин – мій душевний епілог.

Знаю, я зараз корисний.

Прошу, вибач мені це;

о, Боже мій.

Будучи рабом мистецтва, полум'ям його вогню,

Доведений до безумства вкотре віддамся тобі я.

Моє примарне щастя та незрима туга.

Мета моїх далеких мандрівок, сторож рідного вогнища.

Всіх перемог моїх відрада але часом і біда.

Немов героя Іліади нещасна біда.

Я шукав тебе всюди.

Не знаю, поруч ти чи далека.

Через Захід на Схід, і на південь - я брехав світом маяка.

Знову поклавши надії, знову переконавши себе,

Що все може стати, як колись - повернутися на круги своя.

Ти стала частиною мене.

Дозволь же частиною тебе

Стану я, стану я.

Виправдання немає сенсу.

Я безтурботно програв.

Колись гріховним думкам поступившись тобою, я захотів

Бачити лише з одним із собою, відчувати твій ніжний стан

Так своєю власною рукою лише порожнечу я прийняв.

Ти ж вільна, як птах.

Мені тебе не втримати.

Так мало статися, судилося страждати.

І можливо знайти смерть мені в обіймах твоїх.

Я ж проти них безсилий.

Адже у них народжується мій вірш!

Ти стала частиною мене.

Дозволь же частиною тебе

Стану я, стану я.