Любимая - Jandro

Эта ночь, только ночь теперь осталась нам.

Время все расставить по местам.

Вместе мы теперь в последний раз,

Ведь сама судьба уж против нас.

И рассвет, и рассвет несчастье нам несет;

Утро нас с тобою разведет —

И не встретимся уже мы вновь,

Тихо погибает наша любовь.

Боже, пусть её покой ничто уж не тревожит.

Пусть забудет обо мне, я знаю сложно;

Но ты же можешь, так помоги ей —

Сделай счастливой ты её.

Боже, не прошу я за себя, прошу я только

Чтобы она в жизни не мучилась нисколько —

Была любима, пусть и другим, но

Пусть носит на руках её.

Припев:

Любимая, не люби меня — прошу тебя:

Не жди меня, не вернусь к тебе сегодня я.

Прости меня, что не осчастливил я тебя;

Забудь меня и не вспоминай уж никогда.

Любимая, не люби меня — прошу тебя:

Не жди меня, не вернусь к тебе сегодня я.

Прости меня, что не осчастливил я тебя;

Забудь меня, любимая моя.

Вот и всё.

Вот и все теперь всему конец;

И осколками наших сердец

Впредь усыпан этот долгий путь.

О, как хотел бы я с него свернуть…

Но нет сил, но нет сил противиться судьбе,

И я брежу в мыслях о тебе.

Ты мой свет в сгущающейся тьме,

И мне кажется, что ты мое спасение.

Боже, и в который раз мурашками по коже

Образ милой вновь меня пронзает дрожью.

Ну, разве можно так разлучать нас?

Ужель другого не дано.

Боже, но не прошу я за себя — прошу я только,

Чтобы впредь она не мучилась нисколько.

Была любима, пусть и другим, но

Пусть носит на руках её.

Припев:

Любимая, не люби меня — прошу тебя:

Не жди меня, не вернусь к тебе сегодня я.

Прости меня, что не осчастливил я тебя;

Забудь меня и не вспоминай уж никогда.

Любимая, не люби меня — прошу тебя:

Не жди меня, не вернусь к тебе сегодня я.

Прости меня, что не осчастливил я тебя;

Забудь меня, любимая моя.

Любимая, не люби меня, прошу тебя:

Не жди меня.

Не вернусь к тебе уже ведь я.

Прости меня, что не осчастливил я тебя.

Забудь меня, забудь меня…

Любимая, не жди меня.

Прости меня, забудь меня.

Ця ніч, тільки ніч тепер лишилася нам.

Час все розставити на місцях.

Водночас ми тепер в останнього разу,

Адже сама доля вже проти нас.

І світанок, і світанок нещастя нам несе;

Ранок нас із тобою розведе—

І не зустрінемося вже ми знову,

Тихо гине наше кохання.

Боже, нехай її спокій ніщо вже не турбує.

Нехай забуде про мене, я знаю складно;

Але ти що можеш, так допоможи їй —

Зроби щасливою ти її.

Боже, не прошу я за себе, прошу я тільки

Щоб вона в житті не страждала анітрохи.

Була кохана, хай і іншим, але

Нехай носить на руках її.

Приспів:

Кохана, не люби мене — прошу тебе:

Не чекай мене, не повернуся до тебе сьогодні я.

Пробач мені, що я не ощасливив тебе;

Забудь мене і не згадуй вже ніколи.

Кохана, не люби мене — прошу тебе:

Не чекай мене, не повернуся до тебе сьогодні я.

Пробач мені, що я не ощасливив тебе;

Забудь мене, люба моя.

От і все.

От і все тепер всьому кінець;

І осколками наших сердець

Надалі посипано цей довгий шлях.

О, як хотів би я з нього згорнути…

Але немає сил, але немає сил противитися долі,

І я брежу в думках про тебе.

Ти моє світло в темряві, що згущується,

І мені здається, що ти мій порятунок.

Боже, і в вкотре мурашками по шкірі

Образ милої знову мене пронизує тремтінням.

Ну, хіба можна так розлучати нас?

Вже іншого не дано.

Боже, але не прошу я за себе — прошу я тільки,

Щоб надалі вона не мучилася анітрохи.

Була кохана, хай і іншим, але

Нехай носить на руках її.

Приспів:

Кохана, не люби мене — прошу тебе:

Не чекай мене, не повернуся до тебе сьогодні я.

Пробач мені, що я не ощасливив тебе;

Забудь мене і не згадуй вже ніколи.

Кохана, не люби мене — прошу тебе:

Не чекай мене, не повернуся до тебе сьогодні я.

Пробач мені, що я не ощасливив тебе;

Забудь мене, люба моя.

Кохана, не люби мене, прошу тебе:

Не чекай мене.

Не повернуся до тебе вже я.

Пробач мені, що я не ощасливив тебе.

Забудь мене, забудь мене...

Кохана, не чекай мене.

Вибач мені, забудь мене.