Зимняя муха - Зимовье зверей

Первая кровь весною, вторая кровь летом,

Hовая кровь — осень, чай с молоком — зима.

Я мог бы быть кем угодно, я мог бы считаться поэтом,

Hо мое сердце-не-биение нисводит тебя до ума.

Я, наверное, только немногим способен сознаться во многом,

Hо те, кто умеют слушать, не умеют дышать, увы.

А я мог бы быть даже магом, я мог бы быть даже богом,

Hо твоя коленонепреклонность мешает мне стать таковым.

Бери меня сильным,

Веди меня, бей,

Укусом осиным,

Изысканным вкусом трагических фей.

Развей меня по ветру,

Чтоб поровну было воды и огня,

Ищи меня поутру,

Заставь меня быть, образумь меня.

Атеизм начинается ночью, ведь ночи созданы не для спящих,

И то, что делает меня сильным, однажды подсунет мне ту,

Что лишит меня права быть первым — но даже ради свех в рот мне смотрящих

Я единственный в своем аде, триединый в своем аду.

Ведь если резать, то по живому, если плакать, то по живому,

По маршруту по дождевому до ноябрьских скользких ночей.

Я теряю приверженность к богу, я теряю привязанность к дому,

Опровергни мою аксиому, докажи, что я снова ничей.

И веди меня дальше,

Бросай меня в жизнь,

Без гнева, без фальши

Разгневанно смейся, изящно фальшивь,

Души меня мороком,

Чтоб плавились воды и таял огонь,

Туши меня порохом,

Гашеной известью падай в ладонь.

в

Перша кров навесні, друга кров влітку,

Нова кров - осінь, чай з молоком - зима.

Я міг би бути ким завгодно, я міг би вважатися поетом,

Але моє серце-не-биття зводить тебе до розуму.

Я, напевно, лише небагатьом здатний зізнатися багато в чому,

Але ті, хто вміють слухати, не вміють дихати, на жаль.

А я мог би бути навіть магом, я міг би бути навіть богом,

Але твоя уклінність заважає мені стати таким.

Бери мене сильним,

Веди мене, бий,

Осиним укусом,

Вишуканим смаком трагічних фей.

Розвій мене за вітром,

Щоб порівну було води й вогню,

Шукай мене вранці,

Примусь мене бути, утвори мене.

Атеїзм починається вночі, адже ночі створені не для сплячих,

І те, що робить мене сильним, якось підсуне мені ту,

Що позбавить мене права бути першим — але навіть заради своїх рот мені дивлячих

Я єдиний у своєму пеклі, триєдиний у своєму пеклі.

Адже якщо різати, то по живому, якщо плакати, то по живому,

По маршруту по дощовому до листопадових слизьких ночей.

Я втрачаю прихильність до Бога, я втрачаю прихильність до будинку,

Спростуй мою аксіому, доведи, що я знову нічий.

І веди мене далі,

Кидай мене в життя,

Без гніву, без фальшу

Розгнівано смійся, витончено фальшив,

Душі мене мороком,

Щоб плавилися води і танув вогонь,

Туши мене порохом,

Гашеним вапном падай у долоню.

в