Только парами - Зимовье зверей

Поздневековье.

Таяние вечного льда

Льется рекою очередь в никуда

Мимо селений, мимо пустых городов

А я тот последний, за которым только потоп,

Только потоп...

Сверили почерк, выдали визу и чек

Но одиночек не берут на этот ковчег

Вывезут карами, высветят фарами.

Только парами только парами

А одиночек не берут на этот ковчег

На этот ковчег.

Тыкаюсь в спины, доверяюсь любому плащу

Но половину вряд ли уже отыщу

Где ты, мой ничейный, нечетный мой маячок?

В этих ячейках не хватает кого-то еще, кого-то еще.

А мир обесточен, объявлен последний ночлег

Но одиночек не берут на этот ковчег

Там за ангарами высветят фарами,

Только парами, только парами

А одиночек не берут на этот ковчег.

Сколько утопий брошено не берегу

Я неудобен, я никуда не бегу

Небо не станет сценарий свой изменять

Значит Титаник отправляется в путь без меня

В путь без меня...

Мне между прочих места на нем не найти

Для одиночек будут другие пути

Только забрезжило - и понесло меня

Чьими-то вешками из соломинок

Для одиночек будут другие пути

Другие пути.

Сверили почерк, выдали визу и чек

Но одиночек не берут на этот ковчег

Высветят фарами, встретят фанфарами

Только парами, только парами

А одиночек не берут на этот ковчег

И на этот ковчег

И на этот ковчег...

- И правда, зачем?

Пізньовіччя.

Танення вічного льоду

Льється рікою черга в нікуди

Повз селищ, повз порожні міста

А я той останній, за яким лише потоп,

Тільки потоп...

Звірили почерк, видали візу та чек

Але одинаків не беруть на цей ковчег

Вивезуть карами, висвітлять фарами.

Тільки парами тільки парами

А одинаків не беруть на цей ковчег

На цей ковчег.

Тикаюсь у спини, довіряюсь будь-якому плащу

Але половину навряд чи вже знайду

Де ти, мій нічийний, непарний мій маячок?

У цих осередках не вистачає когось ще, когось ще.

А світ знеструмлений, оголошений останній нічліг

Але одинаків не беруть на цей ковчег

Там за ангарами висвітлять фарами,

Тільки парами, лише парами

А одинаків не беруть на цей ковчег.

Скільки утопій кинуто не бережу

Я незручний, я нікуди не біжу

Небо не стане свій сценарій змінювати

Значить Титанік вирушає в дорогу без мене

У дорогу без мене...

Мені серед інших місць на ньому не знайти

Для одинаків будуть інші шляхи

Тільки загриміло - і понесло мене

Чиїми вішками з соломинок

Для одинаків будуть інші шляхи

Інші шляхи.

Звірили почерк, видали візу та чек

Але одинаків не беруть на цей ковчег

Висвітлять фарами, зустрінуть фанфарами

Тільки парами, лише парами

А одинаків не беруть на цей ковчег

І на цей ковчег

І на цей ковчег...

- І справді, навіщо?