Крысолов П.С. - Зимовье зверей

Я сумасшедший из разряда бесшабашных,

Я оглашенный из неразглашённых.

Я промышлял с башибузуками на башнях

И состязался с донжуанами в донжонах.

Из ряда вон нередко выходящий,

Я приходил всегда не вовремя, не к месту,

И всех невест под звуки флейты уводящий,

Я в сито снов им подсыпал сиесту.

Мой Боливар двоих не переварит —

За перевалом будет передышка, —

И я закончу свой рассказ на том привале,

Конечно, если не добьет меня отдышка…

Я не любитель слишком четких слов и линий, —

Гляжу, как в горне корчится узор.

Я жгу хвосты, а ты, как младший Плиний,

Твердишь, что в каждой книге есть резон.

— Мне скучно, Холмс.

— Что делать, Ватсон…

Я вывел крыс отрогами Шварцвальда

И выпил залпом небо над Берлином,

И среди скал искал следы слепого скальда,

Чей день кровав, а ночи пахнут гуталином.

Я богоборчеством нарочно был испорчен,

Чтоб в атеизме возродиться снова,

И главный кормчий на краю мне рожи корчил

И утверждал, что Бог, увы, — не только Слово…

Я не ценитель откровенно пошлых жестов,

Но рукописи требуют огня!

Я наблюдаю за горением с блаженством,

Сжигая четверть жизни за полдня.

Я божевільний з розряду безшабашних,

Я оприлюднений з нерозголошених.

Я промишляв з башибузуками на вежах

І збігся з донжуанами в донжонах.

Зряду він нерідко виходить,

Я приходив завжди не вчасно, не до місця,

І всіх наречених під звуки флейти відводить,

Я сито снів ним підсипав сієсту.

Мій Болівар двох не переварить.

За перевалом буде перепочинок, —

І я закінчу свою розповідь на тому привалі,

Звичайно, якщо не доб'є мене задишка…

Я не любитель занадто чітких слів і ліній, —

Дивлюся, як у горні корчить візерунок.

Я жгу хвости, а ти, як молодший Пліній,

Твердиш, що в кожній книзі є резон.

— Мені нудно, Холмсе.

— Що робити, Ватсоне…

Я вивів щурів відрогами Шварцвальда

І випив залпом небо над Берліном,

І серед скель шукав сліди сліпого скальда,

Чий день кривавий, а ночі пахнуть гуталіном.

Я богоборством навмисне був зіпсований,

Щоб в атеїзмі відродитися знову,

І головний керманич на краю мені пики корчив

І стверджував, що Бог, на жаль, не тільки Слово...

Я не шанувальник відверто вульгарних жестів,

Але рукописи вимагають вогню!

Я спостерігаю за горінням з блаженством,

Спалюючи чверть життя за півдня.