Никого, кроме Ницше - Зимовье зверей

Я напеваю на диктофоны

Своим друзьям старые песни.

Запоминаю их телефоны,

Чтобы допеть эти песни вместе.

Я размножаю странные сказки

На неисправной печатной машинке.

И путешествую вдоль до развязки,

Не замечая даже ошибки.

Моя работа проста —

Я пыль сдуваю с листа

И ухожу в те места,

Где вместо снов пустота.

Мои маршруты просты,

Я обрубаю мосты.

Моя работа пуста, как мир,

В котором нет смысла…

Я наблюдаю драматургию

В своей не очень-то логической нише.

Я точно знаю, что значит другие,

И никого не люблю, кроме Ницше.

Не обхожусь во снах без пророчеств,

А явь — что хочешь, то и найдёшь в ней.

Из всех знакомых мне одиночеств

Я выбираю, где понадежней.

Моя работа проста —

Я пыль сдуваю с листа

И ухожу в те места,

Где вместо слов пустота.

Мои маршруты просты,

Я поджигаю хвосты.

Моя работа пуста, как жизнь,

В которой нет смысла…

(До боли нет смысла.

Есть только воля,

Воля и боль…)

Я напеваю на диктофоны

Своим друзьям новые песни.

Я забываю их телефоны,

Чтобы забыть эти песни вместе.

Из всех знакомых мне одиночеств

Я выбираю ту, что мне ближе.

И снова вру ей — так, между прочим, —

Что никого не люблю, даже Ницше.

Моя работа проста —

Я пыль сдуваю с листа

И ухожу в те места,

Где нет ни шанса из ста.

Мои маршруты просты,

Я обрубаю мосты.

Моя работа пуста, как ты,

В которой нет смысла…

Я співую на диктофони

Своїм друзям старі пісні.

Запам'ятаю їх телефони,

Щоб заспівати ці пісні разом.

Я розмножую дивні казки

На несправній друкарській машинці.

І подорожую вздовж до розв'язки,

Не помічаючи навіть помилок.

Моя робота проста

Я пил здуваю з листа

І іду в ті місця,

Де замість снів пустка.

Мої маршрути прості,

Я обрубую мости.

Моя робота порожня, як світ,

У якому немає сенсу…

Я спостерігаю драматургію

У своїй не дуже логічній ніші.

Я точно знаю, що значить інші,

І нікого не люблю, крім Ніцше.

Не обходжусь у сне без пророцтв,

А яв — що хочеш, те і найдеш у ній.

З усіх знайомих мені самотностей

Я вибираю, де надійніше.

Моя робота проста

Я пил здуваю з листа

І іду в ті місця,

Де замість слів пустка.

Мої маршрути прості,

Я підпалюю хвости.

Моя робота порожня, як життя,

У якій немає сенсу…

(До болі немає сенсу.

Є лише воля,

Воля і біль...)

Я співую на диктофони

Своїм друзям нові пісні.

Я забуваю їх телефони,

Щоб забути ці пісні разом.

З усіх знайомих мені самотностей

Я обираю ту, що мені ближче.

І знову брешу їй — так, між іншим, —

Що нікого не люблю, навіть Ніцше.

Моя робота проста

Я пил здуваю з листа

І іду в ті місця,

Де немає жодного шансу зі ста.

Мої маршрути прості,

Я обрубую мости.

Моя робота порожня, як ти,

У якій немає сенсу…