На меня смотрит Завтра - Зимовье зверей

На меня смотрит завтра

НА МЕНЯ СМОТРИТ ЗАВТРА

Я вышел из детства внезапно — как вынырнул, как обернулся.

Нащупал за пазухой лёд, бросил кости и кончил надеяться.

Из вышедших раньше меня до сих пор ни один не вернулся,

И некому мне объяснить, для чего же я вышел из детства.

Но утро приносит мне почту, а значит, отныне я буду

Не справа, не слева, а просто немного восточнее запада.

В разломах культуры, где культом является Маленький Вуду,

Я буду дырой среди звезд, распыленных из пульверизатора.

Я мог бы цепляться за корни,

но корни мои наверху —

На меня смотрит Завтра.

На меня смотрит Завтра —

И требует автора.

Я вышел из моды сознательно — не нарушая запрета.

Другие смотрели мне вслед, но никто повторить не отважился.

Я вышел оттуда другим, как католик из стен минарета,

А кто-то кричал мне вослед, будто в моду нельзя войти дважды.

Я мог бы спуститься со сцены улиткой в суфлерскую будку,

В нечистое небо кулис, где кристалл воплощается в запонку,

Где спелый тростник, достигая вершин, превращается в пудру,

Минуя заведомо главную стадию — стадию сахара.

Такую игру в «мутаборы»

я давеча видел в гробу —

На меня смотрит Завтра.

На меня смотрит Завтра —

И ищет соавтора.

Я был бы отличником жизни, когда бы не стал хорошистом,

Когда бы не вышел из пены героев сухим и неузнанным.

И там, где реальность становится бежевой, теплой, пушистой,

Меня вызывают к доске беспристрастные кровные музы…

Еще одна ночь протекла в ожидании зрелого чуда,

В попытке себя воссоздать из заведомо дохлого атома.

Но утро приносит мне почту, а значит, я тоже оттуда —

Я просто морщинка в улыбке Печального Импровизатора.

Я вышел из детства, а значит,

остался у детства в долгу —

На меня смотрит Завтра

Через двойное окно,

На меня смотрит Завтра

Через чужие глаза.

На меня смотрит Завтра —

И мне уже не всё равно,

На меня смотрит Завтра —

Мне ему не отказать.

Это больше азарта,

Это — как хлеб и вино.

На меня смотрит Завтра,

Это — как песни в бреду.

На меня смотрит Завтра —

Мы уже с ним заодно.

И над выжженным замком

Восходит у всех на виду

Черно-белая радуга.

На мене дивиться завтра

НА МЕНЕ ДИВИТЬСЯ ЗАВТРА

Я вийшов з дитинства раптово, як виринув, як обернувся.

Намацав за пазухою лід, кинув кістки і перестав сподіватися.

З тих, що вийшли раніше мене досі ні один не повернувся,

І нікому мені пояснити, для чого я вийшов з дитинства.

Але ранок приносить мені пошту, а значить, відтепер я буду

Не справа, не ліворуч, а просто трохи на схід від заходу.

У розломах культури, де культом є Маленький Вуду,

Я буду дірою серед зірок, розпорошених з пульверизатора.

Я мог би чіплятися за коріння,

але коріння мої нагорі —

На мене дивиться Завтра.

На мене дивиться Завтра

І вимагає автора.

Я вийшов із моди свідомо, не порушуючи заборони.

Інші дивилися мені вслід, але ніхто повторити не наважився.

Я вийшов звідти іншим, як католик зі стін мінарета,

А хтось кричав мені слідом, ніби в моду не можна увійти двічі.

Я мог би спуститися зі сцени равликом у суфлерську будку,

У нечисте небо куліс, де кристал втілюється в запонку,

Де стигла очерет, досягаючи вершин, перетворюється на пудру,

Минаючи свідомо головну стадію - стадію цукру.

Таку гру в «мутабори»

я давеча бачив у труні —

На мене дивиться Завтра.

На мене дивиться Завтра

І шукає співавтора.

Я був би відмінником життя, коли б не став хорошистом,

Коли б не вийшов з піни героїв сухим і невпізнаним.

І там, де реальність стає бежевою, теплою, пухнастою,

Мене викликають до дошки неупереджені кревні музи…

Ще одна ніч протікала в очікуванні зрілого дива,

У спробі себе відтворити із заздалегідь дохлого атома.

Але ранок приносить мені пошту, а значить, я теж звідти.

Я просто зморшка в посмішці Сумного Імпровізатора.

Я вийшов з дитинства, а значить,

залишився у дитинства в боргу —

На мене дивиться Завтра

Через подвійне вікно,

На мене дивиться Завтра

Через чужі очі.

На мене дивиться Завтра

І мені вже не все одно,

На мене дивиться Завтра

Мені йому не відмовити.

Це більше азарту,

Це як хліб і вино.

На мене дивиться Завтра,

Це як пісні в маренні.

На мене дивиться Завтра

Ми вже з ним заодно.

І над випаленим замком

Сходить у всіх на виду

Чорно-біла веселка.