Забудь меня внезапно - Зимовье зверей

Забудь меня внезапно,

Наотмашь, сверху вниз.

Грусти до послезавтра,

А дальше — улыбнись.

И, тихо богатея,

Покинь мою мечту.

Я сам себе идея,

Сам Фикс и Паспарту.

Сам Гофман, Грин и Гауф,

Сам Ганс и Христиан.

Сам фейерверк и траур,

Сам правда и обман.

Пополнив гордый список

Погашенных светил,

Я твоё имя высек

Под номером «один».

Забудь меня достойно,

Без слёз и без обид.

Я большего не стою,

Я сам собой забыт.

Мой Гоголь невменяем,

Мой Кэролл нелюдим.

И грозы обоняем,

И звёздочки глядим.

А по ночам приходят

Вольтер и Честертон,

И доводы приводят,

Пускаясь в моветон.

Конец моей цитаты,

Венец твоей души —

Мы оба виноваты,

И оба хороши.

которая пыталась постичь внутренний мир одного молодого человека,

который, в свою очередь, пытался постичь внутренний мир одного уже

немолодого человечества.

В общем, так

они напостигались, что эта попытка окончилась ничем, никто ничего не постиг, и

тогда он пришел к ней и сказал примерно следующее:

Признав наш мир ошибкой,

Топи его в вине.

Забудь меня с улыбкой,

Оставь всю горечь мне.

За попытку всем спасибо.

Забудь мене раптово,

На розмах, зверху вниз.

Суми до післязавтра,

А далі — усміхнися.

І, тихо багатіючи,

Покинь мою мрію.

Я сам собі ідея,

Сам Фікс і Паспарту.

Сам Гофман, Грін і Гауф,

Сам Ганс і Християн.

Сам феєрверк і траур,

Сам правда і обман.

Поповнивши гордий список

Погашених світил,

Я твоє ім'я висік

Під номером "один".

Забудь мене гідно,

Без сліз і без образ.

Я більшого не стою,

Я сам собою забутий.

Мій Гоголь несамовитий,

Мій Керолл нелюдимий.

І грози нюхаємо,

І зірочки дивимося.

А по ночами приходять

Вольтер і Честертон,

І доводи наводять,

Нехай у моветон.

Кінець моєї цитати,

Вінець твоєї душі—

Ми обидва винні,

І обидва гарні.

яка намагалася осягнути внутрішній світ однієї молодої людини,

який, у свою чергу, намагався осягнути внутрішній світ одного вже

немолодого людства.

Загалом, так

вони наздоганялися, що ця спроба закінчилася нічим, ніхто нічого не збагнув, і

тоді він прийшов до неї і сказав приблизно таке:

Визнавши наш світ помилкою,

Топи його у вині.

Забудь мене з посмішкою,

Облиш всю гіркоту мені.

За спробу всім дякую.