Тюрьмы - Зимовье зверей

Город устал,

Город остыл,

Город впал в забытьё.

Веки твои наливаются ветром.

Что впереди — всё твоё.

А впереди — как всегда, километры

дорог.

Город у ног

дышит…

Видишь, как я задыхаюсь без времени,

Стараясь забыть всё, что было до нас с тобою?

Слышишь, как я прощаюсь с деревьями,

Пытаясь понять, где в листве состоянье покоя?

Но ветер срывает со стенок афиш заплаты,

Ветер сбивает все точки отсчёта истин.

Нам удалось совместить наши циферблаты,

Но стрелкам никак не сойтись в самом главном месте…

В городских кораблях —

Только пустопорожние трюмы,

На далёкой земле —

Лишь подвалы, цинга и решётки…

Что смогу я отдать?

-

Только тюрьмы, тюрьмы, тюрьмы, тюрьмы…

Больше нет у меня

Ничего-ничего за душою!

Так что, выучи вавилонский.

Выучи вавилонский.

Лучше выучи вавилонский

Выучи вавилонский —

Этот язык нам полезней других досужих.

Стаи борзых уже учуяли след весенний.

Я никому, никому до утра не нужен, —

В этом моё и твоё навсегда спасенье.

Ночь гасит свет, горизонт выпрямляет волны,

Чайки по небу разбросаны, как листовки.

Нашей Луне суждено догореть по полной,

Но вряд ли мы оба вернемся в одни истоки.

В городских кораблях —

Невезения и авантюры.

На далекой земле —

Снегопады, цинга и решётки…

Что смогу я отдать?

-

Только тюрьмы, тюрьмы, тюрьмы, тюрьмы…

Больше нет у меня ничего-ничего за душою.

Місто втомилося,

Місто охололо,

Місто впало в забуття.

Повіки твої наливаються вітром.

Що попереду - все твоє.

А попереду — як завжди, кілометри

доріг.

Місто у ніг

дихає ...

Бачиш, як я задихаюсь без часу,

Намагаючись забути все, що було до нас з тобою?

Чуєш, як я прощаюся з деревами,

Намагаючись зрозуміти, де в листі стан спокою?

Але вітер зриває зі стінок афіш латки,

Вітер збиває всі точки відліку істин.

Нам вдалося поєднати наші циферблати,

Але стрільцям не зійтися в найголовнішому місці...

У міських кораблях

Тільки порожні трюми,

На далекій землі

Лише підвали, цинга та решітки…

Що зможу я віддати?

-

Тільки в'язниці, в'язниці, в'язниці, в'язниці...

Більше немає у мене

Нічого-нічого за душею!

Отже, вивчи вавилонський.

Вивчи вавилонський.

Краще вивчи вавилонський

Вивчи вавилонський —

Ця мова нам корисніша за інших пустих.

Зграї хортів уже вчули слід весняний.

Я нікому, нікому до ранку не потрібний, —

У цьому моє і твоє назавжди порятунок.

Ніч гасить світло, горизонт випрямляє хвилі,

Чайки по небу розкидані, як листівки.

Нашому Місяцю судилося догоріти по повній,

Але навряд чи ми обидва повернемося в одні витоки.

У міських кораблях

Невезіння та авантюри.

На далекій землі

Снігопади, цинга та решітки…

Що зможу я віддати?

-

Тільки в'язниці, в'язниці, в'язниці, в'язниці...

Більше немає у мене нічого-нічого за душею.