Спи, идёт война - Зимовье зверей

Время быть сильным, да силу не тратить.

Время быть вольным, да вволю терпеть.

От лютой метели я укрыл твоё тело

В белом просторном шатре из объятий.

Минуты летели, и время свистело,

Ни духом, ни сном не касаясь проклятий.

Над нами плясали секиры и сабли,

И падали головы в мутные реки.

А мы зависали под сводом сусальным,

И звёзды бросали нам блики на веки.

Всё чисто, всё гладко, мой плащ, как палатка,

И стёкла затеплены тканью шинельной.

И семя по лавкам, и туго, и плавно

Ветра заплетают мотив колыбельный.

Припев:

Спи, идёт война!

Спи, идёт война!

Спи, пока идёт война!

Но я просыпаюсь, я в путь собираюсь,

Меня не удержишь ни мхом, ни травою,

Проснувшимся горе и, может быть, вскоре

Я стану бессмертным, ты станешь вдовою.

Плетут экипажи дорожные пряжи

Сквозь чёрные сопки, сквозь рваные льдины,

За горние кряжи, за братские пляжи,

Где воин и ворон навек побратимы.

Там люди и птицы, устав суетиться,

Расправив кольчугу и сняв оперенье

В крахмальной поддёвке, как мyхи-подёнки,

Всё ждут после бани с судьбой примеренья.

Плачь, Ярославна, но только не громко!

Пой, Ярославна, в степи над обрывом!

Видишь, по небу крахмальная кромка —

Бронзовый купол с пурпурным разрывом?

Значит, плачь, Ярославна, но только не громко!

Видишь по небу, где месяц печаткой,

Голубь почтовый несёт похоронку —

Банный листок с роковой опечаткой?

За страх и за разум, всех скопом, всех разом,

Чтоб легче писать поминальные списки.

Пехота отстала, и снега не стало,

Лишь зреют подсолнухи, как обелиски.

Их зёрна как буквы, как иглы, как угли,

Но тянутся к солнцу подстрочники смерти.

И почкой набухшей дымится на кухне

Постскриптум любви в треугольном конверте.

Припев:

Спи, идёт война!

Спи, идёт война!

Спи, пока идёт!..

Время быть сильным, да силу не тратить.

Время быть вольным, да вволю терпеть…

Час бути сильним, так силу не витрачати.

Час бути вільним, та досить терпіти.

Від лютої хуртовини я прикрив твоє тіло

У білому просторому наметі з обіймів.

Хвилини летіли, і час свистів,

Ні духом, ні сном не торкаючись проклять.

Над нами танцювали сокири і шаблі,

І падали голови в мутні річки.

А ми зависали під склепінням сусальним,

І зірки кидали нам відблиски на віки.

Все чисто, все гладко, мій плащ, як намет,

І скла затеплені тканиною шинельною.

І сім по лавках, і туго, і плавно

Вітру заплітають мотив колисковий.

Приспів:

Спи, йде війна!

Спи, йде війна!

Спи, доки йде війна!

Але я прокидаюся, я шлях збираюся,

Мене не утримаєш ні мохом, ні травою,

Прокинутому горе і, можливо, незабаром

Я стану безсмертним, ти станеш вдовою.

Плетуть екіпажі дорожні пряжі

Крізь чорні сопки, крізь рвані крижини,

За гірські кряжі, за братні пляжі,

Де воїн і Ворон навіки побратими.

Там люди і птиці, статут метушитися,

Розправивши кольчугу і знявши оперення

В¦крохмальній піддівці, як мухи-деньки,

Усі чекають після лазні із долею приміряння.

Плач, Ярославно, але тільки не голосно!

Співай, Ярославно, у степу над урвищем!

Бачиш, по небу крохмальна кромка —

Бронзовий купол з пурпурним розривом?

Значить, плач, Ярославно, але тільки не голосно!

Бачиш по небу, де місяць печаткою,

Голуб поштовий несе похоронку —

Банний листок з роковою помилкою?

За страх і за розум, всіх скопом, усіх разом,

Щоб легше писати поминальні списки.

Піхота відстала, і снігу не стало,

Лише зріють соняшники, як обеліски.

Їх зерна як літери, як голки, як вугілля,

Але тягнуться до сонця підрядники смерті.

І ниркою набряклою димиться на кухні

Постскриптум любові в трикутному конверті.

Приспів:

Спи, йде війна!

Спи, йде війна!

Спи, поки йде!

Час бути сильним, так силу не витрачати.

Час бути вільним, та досхочу терпіти…