Сорок поцелуев - Зимовье зверей

11. Сорок поцелуев

Свинопас

Как преданность не требует осанки,

Так и моя любовь не ждет отрады.

Я стал незваным гостем в вашем доме,

Я снизошел до пошлой серенады.

Я под балконом, как под каблуком…

По ком звонит мой колокол, по ком?

По вам, Ваше Высочество, по вам!

И сердце вторит в такт: пабам — пабам…

Принцесса

Из вас поэт, как из свиньи-копилки,

Простите, королевский казначей.

У вас же в голове одни опилки

И тысяча ненужных мелочей.

Вы позабыли, как и все поэты,

Пропеть мне про Луну и про рассветы.

Свинопас

Ну, до рассвета нынче далеко.

И до Луны — как и до Вас — не близко.

Пусть рифмы мне даются не легко,

Однако — что за творчество без риска?

Да, я всего лишь скромный Свинопас,

Но ради вас, Принцесса, ради вас!..

Что предложить вам?

Руку?

Сердце?

Дружбу?

Сады услад?

Или блаженства бездну?

Принцесса

Благодарю, мне ничего не нужно.

Мне это все давно не интересно.

Свинопас

Я все же верю в вас.

Да и в себя, покуда

Вот здесь за пазухой есть маленькое чудо.

Быть может, это чудо вас устроит?

Принцесса

Скажите лучше, сколько это чудо стоит?

Свинопас

Это чудо стоит сорок поцелуев —

Поцелуев от принцессы.

Но, предвидя неприятные эксцессы,

Я прошу всего лишь сорок поцелуев —

От придворных дам, от фрейлин и уборщиц,

От наложниц и наследниц королевских,

От любовниц первых лиц и их потворщиц,

Ждущих шансов ниц перил служебных лестниц.

Это чудо не вмещается в конвертик

Не выносится на публику и сцену.

Это чудо стоит большего, поверьте,

Много большего, но я снижаю цену…

Принцесса

Простите, я не верю в чудеса.

Мне завтра брачный заключать контракт,

А у меня слипаются глаза…

Спокойной ночи.

Занавес.

Антракт.

11. Сорок поцілунків

Свинопас

Як відданість не вимагає постави,

Так і моє кохання не чекає втіхи.

Я став незваним гостем у вашому домі,

Я зійшов до минулої серенади.

Я під балконом, як під каблуком...

По кому дзвонить мій дзвін, по кому?

По вас, Ваша Високість, по вас!

І серце вторить у такт: пабам — пабам...

Принцеса

З вас поет, як зі свині-скарбнички,

Вибачте, королівський скарбник.

У вас вже в голові одні тирса

І тисячі непотрібних дрібниць.

Ви забули, як і всі поети,

Проспівати мені про Місяць і про світанки.

Свинопас

Ну, до світанку нині далеко.

І до Місяця — як і до Вас — не близько.

Нехай рими мені даються нелегко,

Проте що за творчість без ризику?

Так, я тільки скромний Свинопас,

Але заради вас, Принцеса, заради вас!

Що вам запропонувати?

Руку?

Серце?

Дружбу?

Сади насолод?

Чи блаженства безодню?

Принцеса

Дякую, мені нічого не потрібно.

Мені це все давно не цікаво.

Свинопас

Я все вірю у вас.

Та й у себе, поки що

Ось тут за пазухою є маленьке диво.

Може, це чудо вас влаштує?

Принцеса

Скажіть краще, скільки це диво коштує?

Свинопас

Це диво коштує сорок поцілунків—

Поцілунків від принцеси.

Але, передбачаючи неприємні ексцеси,

Я прошу лише сорок поцілунків.

Від придворних дам, від фрейлін і прибиральниць,

Від наложниць і спадкоємниць королівських,

Від коханок перших осіб та их потворниць,

Чекаючих шансів ниць поручнів службових сходів.

Це диво не вміщується в конвертик

Не виноситься на публіку і сцену.

Це диво варте більшого, повірте,

Багато більшого, але я знижую ціну…

Принцеса

Вибачте, я не вірю в дива.

Мені завтра шлюбний укладати контракт,

А у мені злипаються очі...

Добраніч.

Завіса.

Антракт.