Посторонний 2 - Зимовье зверей

Я чувствую себя посторонним,

Когда покидаю свой дом.

По линиям чьей-то ладони,

Под взглядами чьих-то мадонн

Иду и теряю былые черты

В надменной своей пустоте.

И быть с полуслова со мною на «ты»

Согласны и эти, и те.

Я чувствую себя Геростратом,

Когда покидаю свой храм.

Я ночь занимаю с возвратом,

Но знаю, что вряд ли отдам.

И каждый мотив мне до боли знаком,

Хоть я от рожденья глухой.

Стою у заснеженных окон тайком

И слушаю, кто я такой.

Я чувствую, что где бы я ни был,

Мой кто-то стоит за спиной.

Какой он — с хвостом или нимбом?

-

Не знаю, и в этом покой.

И голос мой стал достояньем молвы,

Но не стоит завидовать мне.

Я знаю, что я посторонний, увы,

На этой и той стороне.

Я відчуваю себе стороннім,

Коли я покидаю свій будинок.

По лініях чиєїсь долоні,

Під поглядами чиїхось мадонн

Іду і втрачаю колишні риси

У найвищій своїй порожнечі.

І бути з полуслова зі мною на «ти»

Згодні і ці, і ті.

Я відчуваю себе Геростратом,

Коли я покидаю свій храм.

Я ніч займаю з поверненням,

Але знаю, що навряд чи віддам.

І кожний мотив мені до болі знайомий,

Хоч я від народження глухий.

Стою у засніжених вікон потай

І слухаю, хто я такий.

Я відчуваю, що де б я не був,

Мій хтось стоїть за спиною.

Який він - з хвостом або німбом?

-

Не знаю, і в цьому спокій.

І голос мій став надбанням поголоски,

Але не варто заздрити мені.

Я знаю, що я сторонній, на жаль,

На цій і тій стороні.