Подмастерья - Зимовье зверей

Когда банальные причины

Позволят нам уйти в запой,

Когда — навеки излечимы —

Мы станем сами не собой,

Когда, скрепя сердца и перья,

Совьём из лжи тугую вязь,

Нас время примет в подмастерья

Науки жить не торопясь.

Когда — посмертно, но с апломбом —

Мы примем чувства за порог,

Когда судьба нам даст условно

Пятнадцать мемуарных строк,

Когда мы вытравим химеру

Из этих параллельных вен,

Мы посвятим друг друга в веру

Терять не находя замен.

Когда рассыплются преграды

Без объявления войны,

Когда нас выдадут награды

Погибших на фронтах весны,

Когда немыми вечерами

Забудем, как друг друга звать,

Мы тоже станем мастерами

Искусства падая вставать.

Коли банальні причини

Дозволять нам піти в запій,

Коли — навіки виліковні —

Ми станемо самі несобою,

Коли, скріпивши серця і пір'я,

Сов'ємо з брехні тугу в'язь,

Нас час прийме в підмайстри

Науки жити не поспішаючи.

Коли — посмертно, але з апломбом —

Ми приймемо почуття за поріг,

Коли доля нам дасть умовно

П'ятнадцять мемуарних рядків,

Коли ми витравимо химеру

З цих паралельних вен,

Ми присвятимо один одного у віру

Втрачати не знаходячи замін.

Коли розсиплються перешкоди

Без оголошення війни,

Коли нас видадуть нагороди

Загиблих на фронтах весни,

Коли німими вечорами

Забудемо, як один одного звати,

Ми теж станемо майстрами

Мистецтво падаючи вставати.