Паводок - Зимовье зверей

Зима обуглила скворечники.

Весна размыла снежных дев.

Но Лето с Осенью по-прежнему

Гуляют, шапок не надев.

Проталин выцветшие фантики

Пестрят под снежным сургучом…

Не новички в стране романтики —

Мы вспоминаем, что почём.

По золочёным траекториям

Мы плыли в такт, и каждый знал,

Что всем осенним предысториям

Весной придет полуфинал,

Но мы решились на терпение,

Мы опровергли вещих сов

И растянули то затмение

На восемь световых часов.

Это паводок.

Это паводок.

Это паводок на Неве…

Под колпаком у бога-повара

Мы стали — соль в его еде

И, в оба неба глядя поровну,

Скользили по одной воде,

А он закручивал конвертами

И жёг немедленным огнём,

Чтоб друг для друга интровертами

Мы оставались только днём.

И то, что чудилось за месть иным,

Стекало оловом в печать,

И стало противоестественным

Друг другу что-то не прощать.

И грызунов железной совести

Я прятал на девятом дне

И рассыпался в невесомости

По Петроградской стороне.

Это паводок.

Это паводок.

Это паводок в голове…

Но, зацепившийся за дерево,

Кондуктор наш недоглядел,

Что всё давным-давно поделено

И каждый третий не у дел —

В том мире, где с собою ладил я,

Но не во всём и не всегда,

Где Вечно Новая Голландия

Граничит с Площадью Труда.

И проливными коридорами

Я возвращался в круг комет,

Где ночь колумбовыми шторами

Нам приоткрыла новый свет,

Когда сердца лишились юности,

И осторожности — умы,

Чтоб так легко с собой июль нести

Сугробами большой зимы…

Это паводок.

Это паводок.

Это паводок, но не верь…

Зима обвуглила шпаківні.

Весна розмила снігових дів.

Але Літо з Восени як і раніше

Гуляють, шапок не надів.

Проталін вицвілі фантики

Стукають під сніговим сургучем.

Не новачки в країні романтики —

Ми згадуємо, що чому.

За позолоченими траєкторіями

Ми пливли в такт, і кожен знав,

Що всім осіннім передісторіям

Весною прийде півфінал,

Але ми зважилися на терпіння,

Ми спростували речових сов

І розтягнули те  затемнення

На восем світлових годин.

Це паводок.

Це паводок.

Це паводок на Неві...

Під ковпаком у бога-кухаря

Ми стали — сіль у його їжі

І, в обидва небо дивлячись порівну,

Ковзали по одній воді,

А він закручував конвертами

Іпал негайним вогнем,

Щоб один для одного інтровертами

Ми залишалися лише вдень.

І те, що здавалося за місце іншим,

Стекало оловом у пресі,

І стало протиприродним

Один одному щось не прощати.

І гризунів залізного сумління

Я хував на дев'ятому дні

І розсипався в невагомості

По Петроградській стороні.

Це паводок.

Це паводок.

Це паводок у голові…

Але, що зачепився за дерево,

Кондуктор наш недодивився,

Що все давним-давно поділено

І кожен третій не у справ —

У тому світі, де з собою лагодив я,

Але не у всьому і не завжди,

Де Вічно Нова Голландія

Межує з Площею Праці.

І проливними коридорами

Я повертався в круг комет,

Де ніч колумбовими шторами

Нам відкрила нове світло,

Коли серця втратили юність,

І обережності — уми,

Щоб так легко з собою липень нести

Кучугурами великої зими.

Це паводок.

Це паводок.

Це паводок, але не вір…