Парашурам - Зимовье зверей

Углы тёмных окон

Затеплены снегом.

Луна глядит с неба,

Как бронзовый кокон.

Ночные кошмары

Втихую уснули.

Часы затянули

Глухие удары.

И тьма приближается

По зеркалам,

Подобно ветрам,

Под строгий скрип рам.

И всё повторяется

По вечерам —

Под парашурам…

Под парашурам…

Бездомные звери

Теряют надежды

Прорваться, как прежде,

Сквозь плотные двери.

Их сытые братья

Кусают постели —

Их души взлетели,

Покинув объятия

Тёплых квартир

И уютных углов,

Ласковых слов

И сытных столов.

И скоро их примет

Терновый покров —

Под шорох ветров…

Под шорох ветров…

Ведь

Ночью все кошки — сэры,

Ночью все лорды — люди, —

По прихоти пасмурной юной химеры

Старинных наивных иллюзий, прелюдий

И снов на чужом языке,

Растворённых в реке…

Качают причалы

Грань неба и суши

И шепчут: «Послушай,

Начнём все сначала?..»

Им хочется верить,

Хотя бы отчасти.

И хочется счастье

Словам их доверить.

И только б не кончилась

Ночь до утра.

Что было вчера —

То было вчера.

А завтра наступит

Другая игра —

Под парашура…

Под парашура…

Ведь

Ночью все кошки — из серы,

Ночью окошки — из ртути,

Ночью сближаются сферы,

Ночью сплетаются судьбы —

По прихоти пасмурной юной химеры

Старинных наивных иллюзий, прелюдий

И снов на чужом языке,

Растворённых в реке…

Кути темних вікон

Затеплені снігом.

Місяць дивиться з неба,

Як бронзовий кокон.

Нічні кошмари

Тишком заснули.

Годинник затягнув

Глухі удари.

І темрява наближається

По дзеркалам,

Подібно до вітрів,

Під суворий скрип рам.

І все повторюється

Вечорами -

Під парашур...

Під парашур...

Бездомні звірі

Втрачають надії

Прорватися, як і раніше,

Крізь щільні двері.

Їхні ситі брати

Кусають ліжка —

Їхні душі злетіли,

Залишивши обійми

Теплих квартир

І затишних кутів,

Ласкових слів

І ситних столів.

І скоро їх прийме

Терновий покрив —

Під шерех вітрів.

Під шерех вітрів.

Адже

Вночі всі кішки — сери,

Вночі всі лорди - люди, -

За примхою похмурої юної химери

Старовинних наївних ілюзій, прелюдій

І снов чужою мовою,

Розчинених у річці…

Качають причали

Грань неба та суші

І шепочуть: «Послухай,

Почнемо все спочатку?..»

Їм хочеться вірити,

Хоча б частково.

І хочеться щастя

Словам їх довірити.

І тільки б не кінчилася

Ніч до ранку.

Що було вчора -

То було вчора.

А завтра наступить

Інша гра —

Під парашуру…

Під парашуру…

Адже

Вночі всі кішки— із сірки,

Вночі віконця — з ртуті,

Вночі зближуються сфери,

Вночі сплітаються долі —

За примхою похмурої юної химери

Старовинних наївних ілюзій, прелюдій

І снов чужою мовою,

Розчинених у річці…