Отцу - Зимовье зверей

Чтоб не было все так печально,

Сорвал с себя Твою печать я!

Отец, разлука изначально

Уже замыслена в зачатьи,

Уже исполнена в рожденьи

И продолжается до смерти.

А рай в сиреневом конверте

Несет нам то же — отчужденье.

Ты под откос пускаешь «татры»,

Я под откос пускаю время.

О, как хотело быть бездарным

Твое низвергнутое семя,

Но проросло сквозь катаклизмы,

Но вознеслось на катакомбах…

Один из нас, должно быть, призрак!

А телефон молчит — по ком бы?

Ты — стеклодув.

А кто же я?

-

Хрустальный мальчик для битья.

Отец!

Я не о том, не бойся.

Мне все равно — ушел наш поезд

Или зарос травой по пояс;

Во мне погиб глухой пропойца.

Как избавленье от балласта —

От мёртвого осла основа,

Так на скамейке запасного

Жизнь преждевременно прекрасна!

Меня когда-то знали оптимистом,

Но те, кто знал, давно уже прозрел.

Отец, в меня летит так много стрел,

Что я уже не различаю свиста;

И каждый выстрел — в воздух или в грудь —

Мне все равно, ведь рана ране рознь.

Но, прежде чем напиться и уснуть,

Яви мне тень свою,

Яви мне цель свою,

А шкуру — сбрось.

Отец, я не о том, не путай!

Мне всё равно, кто я в Лапуту —

Планета, или только спутник…

Одетый, сытый и обутый —

Я отлучил себя от церкви,

Я не прибился к рок-н-роллу,

И протоколом по приколу:

Кто похудел — теряет цепи.

Мои мечты ушли в сырую воду,

Мои надежды канули в попсу.

Отец, я срок проковырял в носу

И у меня в башке — окно в природу.

Дорогу не измеришь сединой;

Мне худо, но не хуже, чем другим.

Но, прежде чем залить глаза виной,

Дай пьющим белены,

Поющим — тишины,

А спящим — гимн.

Отец… мне не посметь, не смейся!

Гляди, зубчатый полумесяц,

Как вор, породист и развесист,

Снуёт по городам и весям.

Потеря крови — это случай,

Потеря смысла — это веха;

От мифов остается эхо.

Кто не счастливый, тот везучий!

Иуда тоже вправе защищаться,

Иуда тоже вправе нападать!

Отец, мне век свободы не видать,

А миг я не почту за счастье.

Отчасти каждый подвиг повторим,

Когда стоишь не твердо на ногах, —

Я б уничтожил каждый третий Рим,

Но правды нет в богах,

Победы — во врагах,

И слёз — внутри.

Щоб не було все так сумно,

Зірвав із себе Твою печатку я!

Батько, розлука спочатку

Вже задумана в зачатті,

Вже виконана у народженні

І продовжується до смерті.

А рай у бузковому конверті

Несе нам те — відчуження.

Ти під укіс пускаєш «татри»,

Я під укіс пускаю час.

О, як хотіло бути бездарним

Твоє скинуте насіння,

Але проросло крізь катаклізми,

Але піднеслося на катакомбах...

Один із нас, мабуть, привид!

А телефон мовчить — по ком?

Ти - склодув.

А хто ж я?

-

Кришталевий хлопчик для биття.

Батьку!

Я не про того, не бійся.

Мені все одно— пішов наш потяг

Або заріс травою по пояс;

У мені загинув глухий пропийця.

Як визволення від баласта —

Від мертвого осла основа,

Так на лавці запасного

Життя передчасно прекрасне!

Мене колись знали оптимістом,

Але ті, хто знав, давно вже прозрів.

Батьку, в мене летить так багато стріл,

Що я вже не розрізняю свисту;

І кожний постріл — у повітря або в груди —

Мені байдуже, адже рана рана ворожнеча.

Але, перш ніж напитися і заснути,

Яви мені тінь свою,

Яви мені ціль свою,

А шкуру — скинь.

Батько, я не про те, не плутай!

Мені все одно, хто я в Лапуту —

Планета, або тільки супутник.

Одягнений, ситий і взутий

Я відлучив себе від церкви,

Я не прибився до рок-н-ролу,

І протоколом за приколу:

Хто схуд,— втрачає ланцюги.

Мої мрії пішли в сиру воду,

Мої надії канули в попсу.

Батько, я термін проколупав у носу

І у мені в башці — вікно в природу.

Дорогу не виміряти сивиною;

Мені погано, але не гірше, ніж іншим.

Але, перш ніж залити очі виною,

Дай тим, хто п'є белени,

Співаючим — тиші,

А спящим — гімн.

Батько… мені не посміти, не смійся!

Дивись, зубчастий півмісяць,

Як злодій, породист і розвісник,

Снує по містах і терезах.

Втрата крові - це випадок,

Втрата сенсу - це віха;

Від міфів залишається луна.

Хто не щасливий, той щасливий!

Іуда теж має право захищатися,

Іуда теж має право нападати!

Батьку, мені вік свободи не бачити,

А мить я не поштую за щастя.

Почасти кожен подвиг повторимо,

Коли стоїш не твердо на ногах, —

Я б знищив кожен третій Рим,

Але правди немає в богах,

Перемоги — ворогах,

І сліз — усередині.