Магадан Ж - Зимовье зверей

Моя подруга улетела в Магадан, снимите шляпу, прильните к трапу.

Свободной птице от винта не по этапу, не по этапу.

Hе то чтоб ей здесь не везло, не чтоб кому из нас назло,

Hе за миллион не за пятак, а просто так.

Пусть кто-то скажет Hе пойму, как так решиться всего лишиться,

И улететь на Колыму, все ж не в столицу, не заграницу.

Она ответит — Ерунда ведь у нее подруга там,

Все остальное трынь-трава, она права.

Hе то, чтоб мне не по годам, я в общем тоже, не слишком старый,

Hо я не еду в Магадан, с одною скрипкой и без гитары.

Я лишь пою про города, но мне увы слабо вот так,

Собрать украдкой чемодан и в Магадан.

А жаль, что не взяла с собой, вот был бы номер, вот был бы номер.

Я б притворился, что конвой, никто б не понял, я б сэкономил.

Hа сердце руку положа, я в жизни многих провожал,

Hо чтоб поспоривших с судьбой — таких впервой.

Таких морозы не страшат, им снег, что пена — все по колено

Они готовы к рубежам, и к переменам, и к переменам.

А я им телеграмму дам, они ведь обе нынче там,

Где ночь скучает по котам, где пьют Агдам.

Тайрам да ба дам, да ба дам, да ба дам, даба дай рам

Парарам да ба дам, да ба дам, да ба дам, да ба дам.

Тайрам да ба дам, да ба дам, да ба дам, даба дай рам

Тарарам да ба дам, да ба дам, да ба дам, да ба дам.

Мои подруги улетают в Магадан, по одиночке, по одиночке,

А мне удел от бога дан, ни дня без строчки, ни дня без строчки

Ведь должен кто-то петь про дам, что улетают в Магадан,

А коль не я им дань воздам, то кто ж тогда?

Я бью в колено, как в там-там, а может тоже в Магадан?

Рвануть не глядя по следам, да что уж там?

Aдью, мадам.

Моя подруга полетіла в Магадан, зніміть капелюх, пригорніть до трапу.

Вільній птиці від гвинта не за етапом, не за етапом.

Не то щоб їй тут не везло, не щоб кому з нас назло,

Не за мільйон не за п'яток, а просто так.

Нехай хтось скаже Hе розумію, як так наважитися всього позбутися,

І летіти на Колиму, все ж не в столицю, не закордон.

Вона відповість — адже дурниця в неї подруга там,

Все інше тринь-трава, вона має рацію.

Hе те, щоб мені не по роках, я в загальному теж, не дуже старий,

Hо я не їду в Магадан, з одною скрипкою і без гітари.

Я тільки співаю про міста, але мені на жаль слабо ось так,

Зібрати крадькома валізу і в Магадан.

А жаль, що не взяла з собою, ось був би номер, ось був би номер.

Я б прикинувся, що конвой, ніхто б не зрозумів, я б зекономив.

Hа серце руку покладу, я в життя багатьох проводжав,

Але щоб посперечалися з долею таких уперше.

Таких морози не страшні, їм сніг, що піна— все по коліна.

Вони готові до рубежів, і до змін, і до змін.

А я ним телеграму дам, адже вони обидві нині там,

Де ніч нудьгує за кітами, де п'ють Агдам.

Тайрам да ба дам, так ба дам, так ба дам, даба дай рам

Парарам так ба дам, так ба дам, так ба дам, так ба дам.

Тайрам да ба дам, так ба дам, так ба дам, даба дай рам

Тарарам так ба дам, так ба дам, так ба дам, так ба дам.

Мої подруги відлітають у Магадан, по одиначку, по одиначку,

А мені доля від бога дано, ні дня без рядка, ні дня без рядка

Адже має хтось співати про дам, що відлітають у Магадан,

А якщо не я їм данину віддам, то хто ж тоді?

Я б'ю в коліно, як у там-там, а може теж в Магадан?

Рвонути незважаючи на сліди, та що вже?

Адью, мадам.