Хвост за хвост - Зимовье зверей

Когда на земле еще не было мела,

Когда еще рыбу кормили ноги,

Когда от возможностей все коченело

И были микробами даже боги,

Когда флора с фауной жили едино

И не знала узла ни одна лиана,

Когда каждый, кто пас, был сам себе и скотина,

А каждый, кто пил, пил из океана,

Катехизис был прост

И далёк от интриг:

Хвост за хвост!

Плавник за плавник!

Но еще в одноклеточных зрела свобода —

Размножалась деленьем, искала слово.

И уже без зазренья брала природа

Не только своё, но и часть чужого.

Ведь чужое казалось сытней и слаще,

И голодный стал грозой водопоя,

И, когда двое сытых сходились в чаще,

Они ждали его — чтобы сдаться без боя.

Первый жертвенный взнос

За близость к огню —

Хвост за хвост!

Клешня за клешню!

Теневые титаны не терпят оваций.

Богословы в миру не глядятся в небо.

После всех инквизиторских операций

На земле оставалось немного хлеба

И впридачу немного сухого дыма,

Чтоб дышалось легко только тем, что поплоше.

А влюблённых измена вела на дыбу,

Чтоб присевшей толпой заполнялась площадь.

Не вставай в полный рост,

Коли жизнь дорога.

Хвост за хвост!

Рога за рога!

Черно-белый альянс приобрёл оттенок,

Буквы выцвели, мыши оправу сгрызли.

И филологи стали писать на стенах,

Потому что молчать им мешали мысли.

И сверхновые ползали между прочих,

Не имея на свой аппетит патента.

И булыжник не стал еще оружьем рабочих,

Но топор уже стал инструментом студента.

Каждой твари — свой пост,

Каждой тле — свой роман.

Хвост за хвост!

Карман за карман!

А теперь, обойдя только контур дороги,

Мы вернёмся к своей рок-н-ролльной планиде,

Где чулки возбуждают сильнее, чем ноги,

Где Сатурн приоткрыт, но в упор не виден,

И хвосты, не ставшие атавизмом,

Костенеют — и их ни продать, ни отбрИ хвосты, не ставшие атавизмом,

Костенеют — и их ни продать, ни отбросить.

И судьба с неособенным альтруизмом

Предлагает на выбор мне — плешь или проседь.

осить.

И судьба с неособенным альтруизмом

Предлагает на выбор мне — плешь или проседь.

Время строит помост,

Чтоб замкнуть болеро:

Хвост за хвост…

Добро за добро.

Коли на землі ще не було крейди,

Коли ще рибу годували ноги,

Коли від можливостей все кочніло

І були мікробами навіть боги,

Коли флора з фауною жили єдино

І не знала вузла жодна одна ліана,

Коли кожен, хто пас, був сам собі і худоба,

А кожен, хто пив, пив з океану,

Катехизис був простий

І далеко від інтриг:

Хвіст за хвіст!

Плавник за плавник!

Але ще в одноклітинних зріла свобода —

Розмножувалася поділом, шукала слово.

І вже без зазріння брала природа

Не тільки своє, але і частина чужого.

Адже чуже здавалося ситним і солодшим,

І голодний став грозою водопою,

І, коли двоє ситих сходилися в частіше,

Вони чекали його, щоб здатися без бою.

Перший жертовний внесок

За близькість до вогню —

Хвіст за хвіст!

Клішня за кльошню!

Тіньові титани не терплять овацій.

Богослови в світі не дивляться в небо.

Після всіх інквізиторських операцій

На землі залишалося трохи хліба

І на додаток трохи сухого диму,

Щоб дихалося легко тільки тим, що гірше.

А закоханих зрада вела на дибу,

Щоб присілим натовпом заповнювалася площа.

Не вставай у повне зростання,

Коли життя дороге.

Хвіст за хвіст!

Роги за роги!

Чорно-білий альянс набув відтінку,

Букви вицвіли, миші оправу згризли.

І філологи стали писати на стінах,

Бо мовчати їм заважали думки.

І наднові повзали між іншими,

Не маючи на свій апетит патенту.

І булижник не став ще зброєю робітників,

Але сокира вже стала інструментом студента.

Кожній тварі — свій піст,

Кожній попелиці свій роман.

Хвіст за хвіст!

Кишеня за кишеню!

А тепер, обійшовши тільки контур дороги,

Ми повернемося до своєї рок-н-рольної планиди,

Де панчохи збуджують сильніше ніж ноги,

Де Сатурн відкритий, але в упор не видно,

І хвости, що не стали атавізмом,

Костенеють і їх продати, ні відбрі хвости, що не стали атавізмом,

Костіють — і їх не продати, не відкинути.

І доля з неособливим альтруїзмом

Пропонує на вибір мені — плеш чи сиво.

осити.

І доля з неособливим альтруїзмом

Пропонує на вибір мені — плеш чи сиво.

Час будує поміст,

Щоб замкнути болеро:

Хвіст за хвіст…

Добро за добро.