Дуэт принцессы и короля - Зимовье зверей

Как часто то, что мы считаем белым,

Выходит черным, выходит черным.

И слишком резко бросив слово между делом,

Беду влечем мы, беду влечем мы.

Видно, трудно на поле из лжи

Не рассеивать слов.

Я готова по правилам жить,

Только как же любовь?

Просто, доченька, просто, девица —

Брак — не подвиг, а испытаньеце!

А любовь никуда не денется,

А любовь при себе останется!

А любовь никуда не денется,

А любовь при своём останется…

Лишь завянет она, как деревце,

Если до свету не дотянется.

Обычно то, что мы зовем удачей,

Выходит боком, выходит боком.

И перед страхом мы радеем не иначе,

Как перед Богом, как перед Богом.

Тяжело среди многих огней

Слушать только себя.

Я прошу: объясните же мне,

Как любить, не любя?

Кто ж мешает тебе надеяться,

Что желанное тоже сбудется!

Ты надейся, а время стерпится,

А не стерпится — так разлюбится!

Но любовь не надеждой тешится,

Но любовь не желаньем полнится, —

В темноте она не удержится

И на свет улетит, как горлица…

В темноте она не удержится

И на свет улетит, как горлица…

Какой же романтический рассказ

Без эдакой классической картины:

Балкон, под ним — скучает Свинопас,

На нем — грустит Принцесса Августина.

Конечно же, свечение Луны.

Конечно же, герои влюблены.

Як часто те, що ми вважаємо білим,

Виходить чорним, виходить чорним.

І надто різко кинувши слово між справою,

Біду вабимо ми, біду вабимо ми.

Видно, важко на полі з брехні

Не розсіювати слів.

Я готова за правилами жити,

Тільки як же кохання?

Просто, доню, просто, дівчино —

Шлюб — не подвиг, а випробування!

А любов нікуди не дінеться,

А любов при собі залишиться!

А любов нікуди не дінеться,

А любов при своєму залишиться...

Лише зав'яне вона, як деревце,

Якщо до світла не дотягнеться.

Зазвичай те, що ми кличемо удачею,

Виходить боком, виходить боком.

І перед страхом ми дбаємо не інакше,

Як перед Богом, як перед Богом.

Тяжко серед багатьох вогнів

Слухати лише себе.

Я прошу: поясніть мені,

Як любити, не люблячи?

Хто ж заважає тобі сподіватися,

Що бажане теж справдиться!

Ти сподівайся, а час стерпиться,

А не стерпиться так розлюбиться!

Але любов не надією тішиться,

Але любов не бажанням повниться, —

У темряві вона не утримається

І на світ полетить, як горлиця...

У темряві вона не утримається

І на світ полетить, як горлиця...

Яка романтична розповідь

Без такої класичної картини:

Балкон, під ним — сумує Свинопас,

На ньому - сумує Принцеса Августина.

Звичайно ж, світіння Місяця.

Звичайно, герої закохані.