Тане - Евгений Клячкин

Неведомо как за незримой иголкой Em Am

Струится незримая нить.

H7 Em

И мне этой женщины хватит надолго — E7 Am

Ах только бы все сохранить!

C H7

Ах только бы легкие пальце летали Hm5-/7 E7

Над сумрачным нашим житьем, Am7 D7

Ах только б незримые дыры латали G (+7) C (+7)

Ах только б незримые дыры латали Am H7

Волшебные руки ее.

C H7 C

Волшебные руки ее.

Am H7 Em

На ниточке этой, как на пуповине,

Единою кровью дыша,

Два сердца, скрепленные по сердцевине, —

Они и зовутся «душа».

Когда же дыханье и тело едины,

Понять не составит труда:

Мы неразделимы и необходимы,

И это — уже навсегда.

Не верю в богов, во второе рожденье,

Ни в скорый и праведный суд.

Надежда одна — что в последнем паденье

Летящие руки спасут.

А если и им не дано дотянуться

Иль силы не хватит в крылах, —

Спасибо судьбе, что смогла улыбнуться,

И жизни — за то, что была.

Невідомо як за незримою голкою Em Am

Струмиться незрима нитка.

H7 Em

І мені цієї жінки вистачить надовго — E7 Am

Ах тільки б все зберегти!

C H7

Ах тільки б легкі пальці літали Hm5-/7 E7

Над похмурим нашим життям, Am7 D7

Ах тільки б незримі дірки латали G (+7) C (+7)

Ах тільки незримі дірки латали Am H7

Чарівні руки її.

C H7 C

Чарівні руки її.

Am H7 Em

На нитці цій, як на пуповині,

Єдиною кров'ю дихаючи,

Два серця, скріплені за серцевиною,—

Вони й звуться «душа».

Коли ж дихання і тіло єдині,

Зрозуміти нескладно:

Ми нероздільні і необхідні,

І — вже назавжди.

Не вірю в богів, у друге народження,

Ні в швидкий і праведний суд.

Надія одна — що в останньому падінні

Руки, що летять, врятують.

А якщо і ним не дано дотягнутися

Або сили не вистачить у крилах,—

Дякую долі, що змогла посміхнутися,

І життя — за то, що була.