Колыбельная слонёнку - Евгений Клячкин

Топот слона.

Шепот слона.

Зимнею ночью слону не до сна.

«Холодно жить, холодно спать.

Может быть, хоботом нос обмотать?

Холодно ножкам стоять босиком.

Толстые ножки согреть нелегко.

Ухо под щечку себе положу.

Ухо другое на глаз положу.

Солнце и пальмы увижу сквозь снег —

Холодно, холодно даже во сне.»

Маленький слон с детской душой —

Тоже ребенок, хотя и большой.

Он не учился, и где ему знать:

Хоботом хобот нельзя обмотать.

К маме слонихе пристройся бочком,

Теплым согрейся ее молочком.

Там, где зима, засыпают слоны,

Чтобы проснуться с приходом весны.

Шепот слона… Топот слона…

Ропот слона… Хобот слона…

Крепкого сна…

Тупіт слона.

Шепіт слона.

Зимовою вночі слону не до сну.

Холодно жити, холодно спати.

Може, хоботом ніс обмотати?

Холодно ніжкам стояти босоніж.

Товсті ніжки зігріти нелегко.

Вухо під щічку собі покладу.

Вухо інше на очі покладу.

Сонце і пальми побачу крізь сніг

Холодно, холодно навіть у сні.»

Маленький слон з дитячою душею

Теж дитина, хоч і велика.

Він не вчився, і де йому знати:

Хоботом хобот не можна обмотати.

До мами слонихи прилаштуйся бочком,

Теплим зігрійся її молочком.

Там, де зима, засипають слони,

Щоб прокинутися з приходом весни.

Шепіт слона... Тупіт слона...

Ропот слона… Хобот слона…

Міцного сну.