На Театральной площади - Евгений Клячкин

На Театральной площади немножко театрально

Стоял я, опершись плечом на Оперный театр.

А каменные кони оскалились нахально,

Их каменные ноздри выбрасывали пар.

Профессор Римский-Корсаков, вертясь на пьедестале,

Никак не мог подняться, чтоб руку мне пожать.

А я стоял и бредил то славой, то стихами,

Стихами или славой — ну как их не смешать!

Роились в небе звезды, садились мне на плечи, —

Ах, только б не прожгли они мой импортный пиджак!

Качаясь, плыли лица голубоватых женщин,

Стекали мне в ладони, а я сжимал кулак!

А я дышал в полнеба!

А я держал полмира!

Гигант я или карлик?

Герой — или пигмей?

Носы приплюснув к стеклам, уставились квартиры.

Я стекла гладил пальцем — я был их всех добрей.

Я прыгнул на подножку — пропел звонок трамвая.

Я три копейки бросил, как бросил золотой…

…Качаются вагоны… Кондукторша зевает…

Вожатый смотрит мимо… Домой… Домой… Домой…

25 сентября 1965

На Театральній площі трошки театрально

Стояв я, спершись плечем на Оперний театр.

А кам'яні коні оскалилися нахабно,

Їхні кам'яні ніздрі викидали пару.

Професор Римський-Корсаков, повертаючись на п'єдесталі,

Ніяк не міг піднятися, щоб мені руку потиснути.

А я стояв і марив то славою, то віршами,

Віршами чи славою - ну як їх не змішати!

Роїлися в небі зірки, сідали мені на плечі, —

Ах, тільки б не пропалили вони мій імпортний піджак!

Гойдаючись, пливли обличчя голубуватих жінок,

Стекали мені в долоні, а я стискав кулак!

А я дихав у повноту!

А я тримав півсвіту!

Гігант я або карлик?

Герой — чи пігмей?

Носи приплюснувши до скло, втупилися квартири.

Я скла гладив пальцем — я був їх усіх добріший.

Я стрибнув на підніжку — заспівав дзвінок трамвая.

Я три копійки кинув, як кинув золотий...

...Гойдаються вагони... Кондукторка позіхає...

Вожатий дивиться повз… Додому… Додому… Додому…

25 вересня 1965