Витраж - Мельница

Где ты был — или нет — каким ты стал?

Сколько раз сменилось море сушей?

Для тебя — и стон, и стих, и сталь,

Для тебя все это, так послушай, перестань

Приходить во тьме по собственную душу,

Тщиться заковать ее в хрусталь.

Где скользит дорога по камням,

Падая в объятия рассвета

Сквозь седловину меж ушей коня,

И ничуть не странно, что все это для меня,

Ветер дальних странствий на исходе лета —

Этот ветер тоже для меня.

Бремя свободы осилит счастливый,

Никто никогда и не мыслил о пути назад,

Все быстрее время уходит, мы по-над обрывом,

Смотрит в глаза — гроза.

Где в ночи смолящимся пером

Сбывшееся обжигает пальцы —

Там принесут из степи птицы гром,

И злые тени все уйдут во время танца над костром,

Время — словно ткань, натянутая в пяльцы,

Кто нас ныне вышьет серебром?

Де ти був, чи ні, яким ти став?

Скільки разів змінилося море суходолів?

Для тебе - і стогін, і вірш, і сталь,

Для тебе все це, то послухай, перестань

Приходити в темряві на власну душу,

Тягтися закувати її в кришталь.

Де ковзає дорога по камінню,

Падаючи в обійми світанку

Крізь сідловину між вух коня,

І нітрохи не дивно, що все це для мене,

Вітер далеких мандрів наприкінці літа

Цей вітер також для мене.

Тягар свободи здолає щасливий,

Ніхто ніколи і не думав про шлях назад,

Все швидше йде, ми над урвищем,

Дивиться у вічі — гроза.

Де в ночі пером, що молиться.

Здійснене обпалює пальці

Там принесуть із степу птиці грім,

І злі тіні всі підуть під час танцю над багаттям,

Час — неначе тканина, натягнута в п'яльці,

Хто нас нині вишиє сріблом?