Королевна - Мельница

Я пел о богах и пел о героях,

О звоне клинков и кровавых битвах;

Покуда сокол мой был со мною,

Мне клекот его заменял молитвы.

Но вот уже год, как он улетел —

Его унесла колдовская метель,

Милого друга похитила вьюга,

Пришедшая из далеких земель.

И сам не свой я с этих пор,

И плачут, плачут в небе чайки;

В тумане различит мой взор

Лишь очи цвета горечавки.

Ах, видеть бы мне глазами сокола,

И в воздух бы мне на крыльях сокола,

В той чужой соколиной стране,

Да не во сне, а где-то около.

Стань моей душою, птица,

Дай на время ветер в крылья,

Каждую ночь полет мне снится —

Холодные фьорды, миля за милей.

Шелком — твои рукава, королевна,

Белым вереском — вышиты горы,

Знаю, что там никогда я не был,

А если и был, то себе на горе.

Мне бы вспомнить, что случилось

Не с тобой и не со мною,

Я мечусь, как палый лист,

И нет моей душе покоя.

Ты платишь за песню полной луною,

Как иные платят звонкой монетой.

В дальней стране, укрытой зимою, ты краше весны.

Ты краше весны, ты краше весны и пьянее лета.

Просыпайся, королевна,

Надевай-ка оперенье,

Полетим с тобой в ненастье —

Тонок лед твоих запястий.

Шелком — твои рукава, королевна,

Ясным золотом — вышиты перья

Я смеюсь и взмываю в небо,

Я и сам в себя не верю.

Подойди ко мне поближе,

Дай коснуться оперенья,

Каждую ночь я горы вижу,

Каждое утро теряю зренье.

Шелком — твои рукава, королевна,

Ясным месяцем — вышито небо,

Унеси и меня, ветер северный,

В те края, где боль и небыль.

Как больно знать, что все случилось

Не с тобой и не со мною,

Время не остановилось,

Чтоб взглянуть в окно резное.

О тебе, моя радость, я мечтал ночами,

Но ты печали плащом одета,

Я, конечно, еще спою на прощанье,

Но покину твой дом,

Но покину твой дом, но покину твой дом

Я с лучом рассвета.

Где-то бродят твои сны, королевна,

Далеко ли до весны травам древним.

Только повторять осталось —

Пара слов, какая малость:

«Просыпайся, королевна,

Надевай-ка оперенье.

Мне ль не знать, что все случилось

Не с тобой и не со мною.

Больно ранит твоя милость,

Как стрела над тетивою.

Ты пла-атишь — за песню луною,

Как иные платят монетой,

Я отдал бы все, чтобы быть с тобою,

Но, может, тебя...

Но, может, тебя, но, может, тебя

И на свете нету

Королевна».

Я співав про богів і співав про героїв,

Про дзвони клинків і криваві битви;

Поки мій сокіл був зі мною,

Мені клекот його заміняв молитви.

Але ось уже рік, як він полетів.

Його забрала чаклунська хуртовина,

Милого друга викрала завірюха,

Прийшла з далеких земель.

І сам не свій я з цього часу,

І плачуть, плачуть у небі чайки;

У тумані розрізнить мій погляд

Лише очі кольору тирличу.

Ах, бачити б мені очима сокола,

І в повітря б мені на крилах сокола,

У тій чужій соколиній країні,

Та не уві сні, а десь близько.

Стань моєю душею, птах,

Дай на якийсь час вітер у крила,

Щоночі політ мені сниться.

Холодні фіорди, миля за миль.

Шовком - твої рукави, королівно,

Білим вереском - вишиті гори,

Знаю, що там ніколи я не був,

А як і був, то собі на горі.

Мені б згадати, що сталося

Не з тобою і не зі мною,

Я кидаюся, як палий лист,

І немає моєї душі спокою.

Ти платиш за пісню повним місяцем,

Як інші платять дзвінкою монетою.

У дальній країні, вкритій зимою, ти кращий за весну.

Ти кращий за весну, ти кращий за весну і п'яніший за літо.

Прокидайся, королівно,

Одягай оперення,

Полетимо з тобою в негоду

Тонок лід твоїх зап'ясть.

Шовком - твої рукави, королівно,

Ясним золотом - вишиті пір'я

Я сміюся і злітаю в небо,

Я й сам у себе не вірю.

Підійди до мене ближче,

Дай торкнутися оперення,

Щоночі я гори бачу,

Щоранку втрачаю зір.

Шовком - твої рукави, королівно,

Ясним місяцем - вишито небо,

Понеси і мене, північний вітер,

У ті краї, де біль та небиль.

Як боляче знати, що все трапилося

Не з тобою і не зі мною,

Час не зупинився,

Щоб глянути у вікно різьблене.

Про тебе, моя радість, я мріяв ночами,

Але ти печалі плащем одягнена,

Я, звичайно, ще заспіваю на прощання,

Але покину твій дім,

Але покину твій дім, але покину твій дім

Я з променем світанку.

Десь тиняються твої сни, королівно,

Чи далеко до весни травам давнім.

Тільки повторювати лишилося

Пара слів, яка трохи:

«Прокидайся, королівно,

Одягай оперення.

Мені не знати, що все трапилося

Не з тобою і не зі мною.

Боляче ранить твоя милість,

Як стріла над тятивою.

Ти платиш - за пісню місяцем,

Як інші платять монетою,

Я віддав би все, щоб бути з тобою,

Але, може, тебе...

Але, може, тебе, але, може, тебе

І на світі немає

Королівна».