Огонь - Мельница

Я в лесах наберу слова,

Я огонь напою вином.

Под серпом как волна — трава,

Я разбавлю надежду сном.

Тебя творить —

три года не говорить.

Сердце сварено в молоке,

Лист крапивы — в глазах костер.

Лунный свет на твоей руке,

На рубашке — красный узор.

На рубашке — красный петух,

А и мне ли жалеть огня?

Как захватит от дыма дух,

Как светло улыбнется князь!

Тебя ворожить —

Босой по углям ходить.

Тебя целовать —

Под пеплом звезды считать.

За три года траву соткать,

Темным волосом вышить путь,

Искры все на него собрать —

Пальцы болью горят, ну и пусть.

Кровь делю на двоих без слов,

Почернеют снега к весне,

Алой лентой ночных костров

Свою душу отдам тебе.

Знай, зола —

Все слезы выплакала.

Ты тоже знай, смола —

Все ветры я прогнала.

Где теперь взять тепла —

Всю душу я отдала,

А другая тебя нашла,

Другая за руку увела,

Я ее за то прокляла.

Будет время, и будет ночь…

Как в голодный, беззвездный час

Ты беги, разлучница, прочь —

Обернется огнем мой князь.

Вспыхнут порохом дом и лес,

А дорога ему — в мой край.

Как затлеет подол небес,

Всю, как есть, меня забирай!

Я в лісах наберу слова,

Я вогонь напою вином.

Під серпом як хвиля - трава,

Я розбавлю надію сном.

Тебе творити

три роки не казати.

Серце зварене в молоці,

Лист кропиви - в очах багаття.

Місячне світло на твоїй руці,

На сорочці – червоний візерунок.

На сорочці - червоний півень,

А чи мені шкодувати вогню?

Як захопить від диму дух,

Як світло усміхнеться князь!

Тебе ворожити

Босий вугіллям ходити.

Тебе цілувати

Під попелом зірки рахувати.

За три роки траву зіткати,

Темним волоссям вишити шлях,

Іскри все на нього зібрати

Пальці болем горять, та й нехай.

Кров поділяю на двох без слів,

Почорніють сніги до весни,

Яскравою стрічкою нічних вогнищ

Свою душу віддам тобі.

Знай, зола

Усі сльози виплакали.

Ти теж знай, смола

Усі вітри я прогнала.

Де тепер узяти тепла?

Всю душу я віддала,

А інша тебе знайшла,

Інша за руку повела,

Я її за те прокляла.

Буде час, і буде ніч.

Як у голодну, беззоряну годину

Ти біжи, розлучниця, геть -

Обернеться вогнем мій князь.

Спалахнуть порохом будинок та ліс,

А дорога йому в мій край.

Як затліє поділ небес,

Всю, як є, мене забирай!