Травушка - Мельница

Травушка расскажет мне о том, что случится,

Пропоет мне песню ночную…

Ляжет мне рассветною росой на ресницы,

Расплетет мне косу тугую.

Солнце взойдет в огне,

Позовет в дорогу далече,

Но не подняться мне,

Не лететь к нему да навстречу…

Сколько раз я видела пожар-пепелище,

Сколько я ночей сна не знала.

Сколько мое сердце ошибалось, но все ищет —

Да судьбы своей не узнало.

Поздно ли, рано ли

Отыскать тропинку другую,

Чтоб из чужой земли

Возвратиться в землю родную…

Забери меня с собою ты, перепелка,

Унеси в чащу глухую.

Стану серой птичкой незаметной — да и только,

Растоплю тоску ледяную.

Речка, моя сестра,

Примет и укроет волною,

Будет ко мне добра,

Разлучит навечно с бедою.

Травушка розповість мені про те, що станеться,

Співає мені нічну пісню.

Ляже мені світанковою росою на вії,

Розплете мені косу тугу.

Сонце зійде у вогні,

Покличе в дорогу далі,

Але не піднятися мені,

Не летіти до нього та назустріч…

Скільки разів я бачила пожежу-згарище,

Скільки ночей я не знала.

Скільки моє серце помилялося, але все шукає.

Та долі своєї не впізнало.

Чи пізно, чи рано

Знайти стежку іншу,

Щоб із чужої землі

Повернутись у землю рідну…

Забери мене з собою ти, перепілка,

Занеси в хащі глуху.

Стану сірою пташкою непомітною — та й годі,

Розтоплю тугу крижану.

Річка, моя сестра,

Прийме і вкриє хвилею,

Буде до мене добра,

Розлучить назавжди з бідою.