Прощай - Мельница

Прощай, и если навсегда, то навсегда прощай,

Когда б за край — иди, прощай и помни обо мне!

Как близко край — а там туман,

Январь хохочет, вечно пьян,

Я заключен, как истукан, в кольце его огней

Забудь о том, о чем не знал, забудь мои слова,

Не мной не сказаны слова, и ты о них забудь,

А там за краем рыщет тьма, как никогда, близка зима,

И тень твоя, мою обняв, уходит снова в путь

За краем вечности, беспечности, конечности пурги —

Когда не с нами были сны, когда мы не смыкали глаз;

Мы не проснемся, не вернемся ни друг к другу, ни к другим

С обратной стороны зеркального стекла

Когда средь угольев утра ты станешь мне чужой,

Когда я стану и тебе чужим, моя душа:

Держись за воздух ледяной, за воздух острый и стальной,

Он между нами стал стеной, осталось лишь дышать

За краем вечности, беспечности, конечности пурги —

Когда не с нами были сны, когда мы не смыкали глаз;

Мы не проснемся, не вернемся ни друг к другу, ни к другим

С обратной стороны зеркального стекла

За краем ясных, и ненастных, и напрасных зимних дней,

Когда без звука рвется синь, когда и ночь без сна бела,

Мы не вернемся ни друг к другу, ни к себе

С обратной стороны зеркального стекла

Прощай, і якщо назавжди, то назавжди прощай,

Коли б за край - іди, прощай і пам'ятай про мене!

Як близько край - а там туман,

Січень регоче, вічно п'яний,

Я укладений, як бовван, у кільці його вогнів

Забудь про те, про що не знав, забудь мої слова,

Не мною не сказані слова, і ти про них забудь,

А там за краєм нишпорить темрява, як ніколи, близька зима,

І тінь твоя, мою обійнявши, йде знову в дорогу

За краєм вічності, безтурботності, кінцівки пурги.

Коли не з нами були сни, коли ми не замикали очей;

Ми не прокинемось, не повернемося ні один до одного, ні до інших

На звороті дзеркального скла

Коли серед вугілля ранку ти станеш мені чужим,

Коли я стану і тобі чужим, моя душа:

Тримайся за повітря крижане, за повітря гостре і сталеве,

Він між нами став стіною, залишилося лише дихати

За краєм вічності, безтурботності, кінцівки пурги.

Коли не з нами були сни, коли ми не замикали очей;

Ми не прокинемось, не повернемося ні один до одного, ні до інших

На звороті дзеркального скла

За краєм ясних, і негоди, і марних зимових днів,

Коли без звуку рветься синь, коли ніч без сну біла,

Ми не повернемося ні один до одного, ні до себе

На звороті дзеркального скла