Ночная кобыла - Мельница

Он шел ночною порой, ночною

За темной рекою, за быстрой водою.

Не знал укора, не знал покоя,

За желтой луною, за ней, вороною.

Пришел желанный, ушел постылый,

Чужая рана его томила,

Чужая слава его манила

Туда, где ходила ночная кобыла.

Честного не жди слова,

Я тебя предам снова.

Не ходи, не гляди, не жди

Я не твоя отныне.

Верить мне - мало толку,

Не грусти дорогой долгой,

Не смотри назад с тоскою,

Не зови меня с собою.

Срезал дорогой высокий стебель,

Смотрел себе под ноги и видел небо,

Холмы кострами объял золотыми

И, глядя в пламя, шептал ее имя.

Искал кобылу, нашел кобылу,

Как ночь сулила, весна молила.

Пружинил силы сквозь мрак ревнивый,

Связал кобылу ее же гривой.

Честного не жди слова,

Я тебя предам снова.

Не ходи, не гляди, не жди,

Я не твоя отныне.

Верить мне - мало толку,

Не грусти дорогой долгой,

Не смотри назад с тоскою,

Не зови меня с собою.

Весна хмельная, весна дурная,

Зачем ты вела до последнего края?

Уделом смелых зачем пленила,

Что ты наделала, что натворила!

Над жребием сильных, над древней страстью

Нет - нет - нет - он был не властен.

Река забыла, луна простила

Кого сгубила ночная кобыла.

Он шел ночною порой, ночною,

За желтой луною, за ней, вороною,

Река забыла, весна простила

Кого сгубила ночная кобыла.

Він йшов нічною часом, нічною

За темною річкою, за швидкою водою.

Не знав докору, не знав спокою,

За жовтим місяцем, за ним, вороним.

Прийшов бажаний, пішов осоромлений,

Чужа рана його томила,

Чужа слава його манила

Туди, де ходила нічна кобила.

Чесного не чекай слова,

Я тебе зраджу знову.

Не ходи, не дивись, не чекай

Я не твоя відтепер.

Вірити мені - мало толку,

Не сумуй дорогою довгою,

Не дивись назад з тугою,

Не клич мене з собою.

Зрізав дороге високе стебло,

Дивився собі під ноги і бачив небо,

Пагорби багаттями огорнув золотими

І, дивлячись у полум'я, шепотів її ім'я.

Шукав кобилу, знайшов кобилу,

Як ніч обіцяла, весна благала.

Пружинив сили крізь морок ревнивий,

Зв'язав кобилу її ж гривою.

Чесного не чекай слова,

Я тебе зраджу знову.

Не ходи, не дивись, не чекай,

Я не твоя відтепер.

Вірити мені - мало толку,

Не сумуй дорогою довгою,

Не дивись назад з тугою,

Не клич мене з собою.

Весна хмільна, весна погана,

Чого ти вела до останнього краю?

Долею сміливих навіщо полонила,

Що ти наробила, що наробила!

Над жеребом сильних, над старою пристрастю

Ні – ні – ні – він був не владний.

Річка забула, місяць вибачила

Кого занапастила нічна кобила.

Він йшов нічною часом, нічною,

За жовтим місяцем, за нею, вороною,

Річка забула, весна вибачила

Кого занапастила нічна кобила.