Любовь во время зимы - Мельница

А если там, под сердцем, лед,

То почему так больно жжет?

Не потому ли, что у льда

Сестра — кипящая вода,

Которой полон небосвод?

Зима приходит за теплом,

В горячих пальцах снежный ком,

И никаким неверным снам

Не замести дороги нам -

В ночь под невидимым крылом.

Ничего не останется от нас,

Нам останемся, может быть, только мы,

И крылатое бьется пламя между нами,

Как любовь во время зимы.

Кипит гранит, вертится ось,

Ведь так отроду повелось,

Что всем клинкам и кораблям

Дают девичьи имена —

Что ж остается делать нам?

Ничего не останется от нас,

Нам останемся, может быть, только мы,

И крылатое бьется пламя между нами,

Как любовь во время зимы.

Вслепую вновь перелистай

Пергамент нам доступных тайн —

Лёд, раскаленный докрасна,

Любовь страшнее, чем война,

Любовь разит верней, чем сталь.

Вернее, потому что сам

Бежишь навстречу всем ветрам,

Пусть будет боль, и вечный бой,

Не атмосферный, не земной,

Но обязательно — с тобой.

Ничего не останется от нас,

Нам останемся, может быть, только мы,

И крылатое бьется пламя

Между нами, и любовь во время зимы.

Ничего не останется от нас,

Нам останемся в лучшем случае мы,

Хорошо, что уже не страшно,

И пламя пляшет, как любовь во время зимы.

Хорошо, что уже не страшно,

И пламя пляшет, как любовь во время зимы.

А якщо там, під серцем, крига,

То чому так боляче палить?

Чи не тому, що біля льоду

Сестра - кипляча вода,

Який повний небосхил?

Зима приходить за теплом,

У гарячих пальцях снігова куля,

І жодним невірним снам

Не замісти дороги нам -

Вночі під невидимим крилом.

Нічого не залишиться від нас,

Нам залишимося, можливо, тільки ми,

І крилате б'ється полум'я між нами,

Як кохання під час зими.

Кипить граніт, крутиться вісь,

Адже так зроду повелося,

Що всім мечам і кораблям

Дають дівочі імена

Що ж лишається робити нам?

Нічого не залишиться від нас,

Нам залишимося, можливо, тільки ми,

І крилате б'ється полум'я між нами,

Як кохання під час зими.

Наосліп знову перегортай

Пергамент нам доступних таємниць

Лід, розпечений до червоного,

Любов страшніша, ніж війна,

Кохання вражає вірніше, ніж сталь.

Точніше, бо сам

Біжиш назустріч усім вітрам,

Нехай буде біль і вічний бій,

Чи не атмосферний, не земний,

Але обов'язково – з тобою.

Нічого не залишиться від нас,

Нам залишимося, можливо, тільки ми,

І крилате б'ється полум'я

Між нами, і кохання під час зими.

Нічого не залишиться від нас,

Нам залишимось у кращому випадку ми,

Добре, що вже не страшно,

І полум'я танцює, як кохання під час зими.

Добре, що вже не страшно,

І полум'я танцює, як кохання під час зими.