Ветер - Мельница

Как ко мне посватался ветер,

Бился в окна, в резные ставни.

Поднималась я на рассвете, мама,

Наречённою ветру стала.

Ну, а с ветром кто будет спорить,

Решится ветру перечить?

Вышивай жасмин и левкои,

С женихом ожидая встречи.

Отпусти меня в поле, мама,

Зелены витражи в часовне,

Чтоб с востока в душистых травах

Мой жених пришел невесомый.

Мой жених под луною зелёною

Сердце возьмет в ладони,

Бубенцы рассыплются звоном

В семи широких подолах.

Ну, а с ветром кто будет спорить,

Решится ветру перечить?

Вышивай жасмин и левкои,

С женихом ожидая встречи.

Где же ветер мой?

Пусто в поле.

Или предал меня мой милый?

Для чего мне краса и воля?

Он крылат, только я бескрыла!

Для чего такому жена —

Он играет шёлковой плетью;

Где-то всадник, привстав в стременах,

Летит в погоне за смертью.

Ой, да на что, на что сдалась я ему,

Словно нож, он остер и резок;

Вышивают небесную тьму

Пальцы тонких ветреных лезвий.

Распускает тугие косы

Под масличной юной луною

В тишине танцует, смеется,

Будто впрямь и стала женою

Поздно зовете, друзья,

Я сама себе незнакома,

Ведь я – я уже не я, мама,

И дом мой – уже не дом мой.

Ну, а с ветром кто будет спорить,

Решится ветру перечить?

Вышивай жасмин и левкои,

С женихом ожидая встречи.

Да только с ветром кто будет спорить,

Решится ветру перечить?

Вышивай жасмин и левкои,

С женихом ожидая встречи.

Як до мене посватався вітер,

Бився у вікна, у різьблені віконниці.

Піднімалася я на світанку, мамо,

Нареченою вітру стала.

Ну, а з вітром хтось буде сперечатися,

Вирішиться вітру суперечити?

Вишивай жасмин та левкої,

З нареченим чекаючи на зустріч.

Відпусти мене в поле, мамо,

Зелені вітражі в каплиці,

Щоб зі сходу в запашних травах

Мій наречений прийшов невагомий.

Мій наречений під місяцем зеленим

Серце візьме у долоні,

Бубонці розсипляться дзвоном

У семи широких подолах.

Ну, а з вітром хтось буде сперечатися,

Вирішиться вітру суперечити?

Вишивай жасмин та левкої,

З нареченим чекаючи на зустріч.

Де ж мій вітер?

Порожньо в полі.

Чи зрадив мене мій любий?

Навіщо мені краса і воля?

Він крилатий, тільки я безкрила!

Навіщо такому дружина?

Він грає шовковим батогом;

Десь вершник, підвівшись у стременах,

Летить у гонитві за смертю.

Ой, та на що, на що здалася я йому,

Немов ніж, він гострий і різкий;

Вишивають небесну пітьму

Пальці тонких вітряних лез.

Розпускає тугі коси

Під олійним юним місяцем

У тиші танцює, сміється,

Ніби справді й стала дружиною

Пізно кличете, друзі,

Я сама собі незнайома,

Адже я – я вже не я, мамо,

І дім мій – уже не дім мій.

Ну, а з вітром хтось буде сперечатися,

Вирішиться вітру суперечити?

Вишивай жасмин та левкої,

З нареченим чекаючи на зустріч.

Та тільки з вітром хто сперечатися,

Вирішиться вітру суперечити?

Вишивай жасмин та левкої,

З нареченим чекаючи на зустріч.