Вереск - Мельница

Вереска волны, печальны холмы…

Что впереди… Лишь дорога, дорога…

Скоро пройдем через двери зимы —

Вдруг и совсем не заметив порога.

Ждать уж недолго — безжалостный снег,

Что позади я оставил, укроет.

И не сомкнуть тяжелеющих век,

И вспоминать очевидно не стоит.

К западу солнце, восходит луна —

День уходящий неслышно проводит.

Вереск темнеет, и ночи стена

Нас разделяет, скрывает, уводит.

О, не молчи!

Отвечай же скорей!

Я ведь всего лишь твой странник печальный…

Вереск!

Скажи мне, в какой же из дней

Встал я на путь одинокий и странный?

-= =-

Но нет ответа… Молчали холмы…

Вереска волны печально молчали.

И в ожидании скорой зимы,

В звездной ладье небо тихо качали.

Верес хвилі, сумні пагорби.

Що попереду… Лише дорога, дорога…

Скоро пройдемо через двері зими —

Раптом і зовсім не помітивши порога.

Чекати вже недовго — безжальний сніг,

Що позаду я залишив, укриє.

І не зімкнути важких повік,

І згадувати очевидно не варто.

На захід сонце, сходить місяць—

День, що йде, нечутно проводить.

Верес темніє, і ночі стіна

Нас поділяє, приховує, веде.

О, не мовчи!

Відповідай, швидше!

Я тільки твій мандрівник сумний...

Верес!

Скажи мені, в якій ж із днів

Встав я на шлях самотній і дивний?

-= =-

Але немає відповіді… Мовчали пагорби…

Верес хвилі сумно мовчав.

І в очікуванні швидкої зими,

У зоряній човні небо тихо гойдали.