Ушба - Мельница

Солнце, скажи, зачем мне свет — ушел мой милый вчера.

Молчи, бубенец резной луны в моих зеленых лугах.

Ах, позвала его вверх с собою женщина из серебра

Одним кивком головы о двух расписных рогах.

Верни мне душу мою, о душа двурогой горы!

Какая жертва мила твоей короне вершин?

Я дам быка, чьи рога изогнуты и остры,

Как серп, которым снимаешь ты жатву наших мужчин.

Горе-гора, солнце-луна, милый ушел вчера.

Будет жена из серебра, изогнута и остра.

Я все пряла, я не спала, я коротала ночь до утра,

Ты тоже пряха, горе-гора, я буду тебе сестра.

Я все пряла, я не спала за прялкой с вечера до утра;

Стригли овец небесных в тишине два лезвия ледяных.

Клочья на черном гребне скал — ты тоже пряха, гора?

Сшила бы платье ему, чтоб не мерз в объятьях твоих.

А если я не дождусь и умру до срока, гора,

Стану я ангелом тьмы да под серебристым крылом,

Льдистым изгибом пера тебе я буду сестра,

И вечно стоять смогу я за правым его плечом.

Дам я быка, золотые рога, поступь его тверда.

Что мне рука вместо крыла из голубого льда?

По вечерам в небе одна нежные ты облака ткала,

Горе-гора, солнце-луна, милый ушел вчера.

Сонце, скажи, навіщо мені світло – пішов мій милий учора.

Мовчи, бубонець різьбленого місяця в моїх зелених луках.

Ах, покликала його вгору з собою жінка зі срібла

Одним кивком голови про два розписні роги.

Верни мені душу мою, о душа дворогої гори!

Яка жертва мила твоїй короні вершин?

Я дам бика, чиї роги вигнуті та гострі,

Як серп, яким ти знімаєш жнива наших чоловіків.

Горе-гора, сонце-місяць, милий пішов учора.

Буде дружина зі срібла, вигнута та гостра.

Я все пряла, я не спала, я коротала ніч до ранку,

Ти теж пряха, горе-гора, я тобі буду сестра.

Я все пряла, я не спала за прядкою з вечора до ранку;

Стригли овець небесних у тиші два леза крижаних.

Шматки на чорному гребені скель — ти теж пряха, горо?

Пошила б сукню йому, щоб не мерз у твоїх обіймах.

А якщо я не дочекаюсь і помру до терміну, гора,

Стану я ангелом пітьми та під сріблястим крилом,

Льодистим вигином пера тобі я буду сестра,

І вічно стояти я зможу за правим його плечем.

Дам я бика, золоті роги, ходи його тверді.

Що мені рука замість крила із блакитного льоду?

Вечорами в небі одна ніжна ти хмари ткала,

Горе-гора, сонце-місяць, милий пішов учора.