Шелкопряд - Мельница

Послушай, похоже, опять нашла меня беда,

Я ее отвести не сумела.

Ты знаешь — меня заливает песня, как вода,

Сквозь перила ажурные тела.

Неважно — крыло ли из арфы, арфа из крыла,

Песня тянет ночами суставы.

Она солона, точно кровь, и так тепла,

И в покое меня не оставит.

Нет покоя днем, не уснуть мне ночью, я Превращаюсь в дикий сад,

Где по венам да по позвоночнику

Вьется песня-виноград,

Зелены мои дни, белы мои ночи, и Пахнет травами сладкий яд,

И по венам да по позвоночнику

Вьется песня-виноград,

Пряжу тянет шелкопряд.

Она просыпается в объятиях чужих,

Без стыда притворяется мною;

Она оторвется и взлетит, но, чтобы жить,

Заберет мою душу с собою.

Нет покоя днем, не уснуть мне ночью, я Превращаюсь в дикий сад,

Где по венам да по позвоночнику

Вьется песня-виноград.

Зелены мои дни, белы мои ночи, и Пахнет травами сладкий яд,

И по венам да по позвоночнику

Вьется песня-виноград,

Пряжу тянет шелкопряд.

Послухай, мабуть, знову знайшла мене біда,

Я її відвести не зуміла.

Ти знаєш — мене заливає пісня, як вода,

Крізь перила ажурні тіла.

Неважливо — крило з арфи, арфа з крила,

Пісня тягне ночами суглоби.

Вона солона, як кров, і так тепла,

І в спокої мене не залишить.

Немає спокою вдень, не заснути мені вночі, я Перетворююся на дикий сад,

Де по венам та по хребту

В'ється пісня-виноград,

Зелені мої дні, білі мої ночі, і пахне травами солодка отрута,

І за венами та по хребта

В'ється пісня-виноград,

Пряжу тягне шовкопряд.

Вона прокидається в обіймах чужих,

Без сорому прикидається мною;

Вона відірветься і злетить, але, щоб жити,

Забере мою душу із собою.

Немає спокою вдень, не заснути мені вночі, я Перетворююся на дикий сад,

Де по венам та по хребту

В'ється пісня-виноград.

Зелені мої дні, білі мої ночі, і пахне травами солодка отрута,

І за венами та по хребта

В'ється пісня-виноград,

Пряжу тягне шовкопряд.